Пилипенко, М. М.     Передумови для поєднання пропофолу та дексметомідину при планових процедурних седаціях (огляд літератури та описання власного досвіду) [Текст] = Justification for the combined use of propofol and dexmedetomidine in elective procedural sedation (literature review and personal experience) / М. М. Пилипенко, Б. В. Михайлов // Біль, знеболювання і інтенс. терапія. - 2021. - N 3. - С. 9-27. - Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: СЕДАТИВНЫЙ ЭФФЕКТ ГЛУБОКИЙ -- DEEP SEDATION АНАЛГЕЗИЯ -- ANALGESIA СОЗНАНИЕ -- CONSCIOUSNESS ОБЕЗБОЛИВАНИЕ ПРИ СОХРАНЕНИИ СОЗНАНИЯ -- CONSCIOUS SEDATION ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ ПРОХОДИМОСТИ ОБЕСПЕЧЕНИЕ -- AIRWAY MANAGEMENT ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE Анотація: Процедурна седація (ПС) – це техніка введення седативних препаратів з анальгетиками чи без них для викликання стану, при якому пацієнт може бути толерантним до виконання неприємних процедур за збереження кардіореспіраторних функцій. Планові ПС проводять при різних за інвазивністю, болючістю та тривалістю процедурах, але за визначенням, вони не досягають глибини анестезії/наркозу і не потребують застосування допоміжної чи контрольованої механічної вентиляції і, тим більше, міорелаксації. Для проведення ефективної ПС вкрай важливим є налагодження контакту з пацієнтом та його заспокоєння, в т.ч. шляхом ретельного пояснення йому деталей ПС. При виборі глибини пригнічення свідомості під час ПС прагнуть досягати компромісу між ступенем знечулення і амнезії з одного боку, та ефективністю спонтанного дихання, а також можливістю якнайшвидшого відновлення свідомості з іншого. За можливості, проблему болю (коли свідомість частково збережена), чи ноцицептивних стимулів (коли свідомість пригнічена чи відсутня) вирішують окремо за рахунок застосування місцевого чи реґіонарного знеболення. Крім того, часто застосовують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та інших препарати, що мають анальгетичні властивості, а опіоїдних анальгетиків намагаються уникати або використовують їх в малих чи мінімальних дозах. На відміну від анестезії, навіть глибока седація не може і не повинна повністю запобігати рухам пацієнта під час інтенсивних больових/ноцицептивних стимулів. У разі необхідності, проблему рухів пацієнта вирішують не тільки і не стільки подальшим поглибленням седації, а саме за рахунок покращення знеболення і/чи фіксації пацієнта на час короткотривалих болючих маніпуляцій. Для досягнення вказаних цілей ПС найчастіше використовують пропофол, або його комбінацію з дексмедетомідином чи мідазоламом. В цій публікації акцентується увага на перевагах застосування мультимодального підходу для тривалої ПС, що дозволяє суттєво знизити дози препаратів і частоту розвитку їх побічних ефектів, порівняно з седацією якимось одним анестетиком у суттєво вищих дозах Дод.точки доступу: Михайлов, Б. В. Вільних прим. немає