Pyvovar, S. M.     The possibility of using the levothyroxine in patients with heart failure [Text] = Можливість застосувння левотироксину у хворих із серцевою недостатністю / S. M. Pyvovar, Y. S. Rudyk, L. V. Panina // Український терапевтичний журнал. - 2021. - N 3. - P5-10. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (кровь, лекарственная терапия, осложнения, ультрасонография) ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (кровь, лекарственная терапия, осложнения, ультрасонография) ТИРОКСИН -- THYROXINE (прием и дозировка, терапевтическое применение) СЕРДЦА МИНУТНЫЙ ОБЪЕМ -- CARDIAC OUTPUT (действие лекарственных препаратов) Анотація: Objective — to study the effect of the levothyroxine (LT) use in patients with autoimmune thyroiditis (AIT) on the course of heart failure (HF). Materials and methods. The study included 218 patients with HF on the background of post‑infarction cardiosclerosis. 109 (50.0 %) patients with AIT received LT due to hypothyreosis in past. These patients intake LT during 2 years before included in the study and have euthyreosis. Whether the levels of TSH, T3f, T4f, T3r were determined. Echocardioscopy and ultrasound examination of the thyroid gland were conducted. We studied the course of heart failure for 2 years. Results. Patients who used LT, comparing with patients without this drug, had smaller dimensions (EDD and ESD) and volumes (ESV and EDV) of left ventricle (LV) and 22.9 % greater LV ejection fraction (EF) (p = 0.0001), as well as higher low serum NT‑proBNP level (26.3 %, p = 0.009). In the subgroup of patients taking LT at a dose of 0.1 to 0.69 mcg/kg, LVEF did not differ from patients without this tritment. At a dose of 0.7 — 1.19 mcg/kg, LVEF is higher compared with that of patients who did not take LT (by 37.9 %) and patients who took LT at a dose 0.1 — 0.33 mcg/kg (36.9 %). LVEF was the highest in patients taking LT at a dose of 1.20 mcg/kg. The use of LT for 2 years reduces the risk of re‑hospitalization (RH) due to decompensation of heart failure (Odds ratio = 0.490 (0.281 — 0.857), p = 0.018). The ROC analysis showed that the risk of RH in patients with heart failure due to decompensation of the disease decreases with the use of LT at a dose of 0.53 mcg/kg (sensitivity — 56.62 %, specificity — 60.98 %, p = 0.016). Conclusions. The use of LT in patients has a dose‑dependent positive effect on LVEF. The largest LVEF is observed in patients taking the drug at a dose of 1.2 mcg/kg. The use of an LT dose of 0.53 mcg/kg leads to a significant decrease in the frequency of re‑hospitalization due to decompensation of heart failure during 2 years Мета — вивчити вплив застосування левотироксину на перебіг серцевої недостатності у пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 218 хворих із серцевою недостатністю (СН) на тлі післяінфарктного кардіосклерозу. Із них 109 (50,0 %) у зв’язку з гіпотиреозом, котрий розвинувся на тлі автоімунного тиреоїдиту, протягом 2 років до залучення в дослідження отримували левотироксин (ЛТ) в індивідуально підібраних дозах та на момент залучення в дослідження мали еутиреоїдний стан. Визначали рівень тиреотропного гормону, вільних трийодтироніну і тироксину, реверсивного трийодтироніну. Проводили ехокардіоскопію та ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Вивчали перебіг СН протягом 2 років. Результати. Хворі, котрі отримували ЛТ, порівняно з пацієнтами, які не застосовували цей препарат, мали менші розміри (кінцеводіастолічний і кінцевосистолічний) та об’єм (кінцеводіастолічний і кінцевосистолічний) лівого шлуночка (ЛШ) та на 22,9 % більшу величину фракції викиду (ФВ) ЛШ (р = 0,0001), нижчий на 26,3 % сироватковий рівень N‑термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (р = 0,009). У підгрупі хворих, які приймали ЛТ у дозі від 0,1 до 0,69 мкг/ кг маси тіла, ФВ ЛШ не відрізнялася від такої пацієнтів, котрі не застосовували цей препарат. При використанні дози 0,7 — 1,19 мкг/ кг маси тіла ФВ ЛШ була більшою порівняно з пацієнтами, які не приймали ЛТ (на 37,9 %), та хворими, які отримували ЛТ у дозі 0,1 — 0,33 мкг/ кг маси тіла (на 36,9 %). Найвищою ФВ ЛШ була у пацієнтів, які приймали ЛТ у дозі 1,20 мкг/ кг маси тіла. Прийом ЛТ протягом 2 років знижував ризик повторної госпіталізації з приводу декомпенсації СН (відношення шансів — 0,490 (95 % довірчий інтервал: 0,281 — 0,857), р = 0,018). За допомогою ROC‑аналізу встановлено, що ризик повторної госпіталізації хворих на СН з приводу декомпенсації захворювання знижувався при застосуванні ЛТ у дозі 0,53 мкг/ кг маси тіла (чутливість — 56,62 %, специфічність — 60,98 %, р = 0,016). Висновки. Застосування ЛТ у пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом при СН мало дозозалежний позитивний вплив на ФВ ЛШ. Найбільше значення ФВ ЛШ зареєстрували у хворих, які приймали ЛТ у дозі 1,2 мкг/ кг маси тіла. Використання ЛТ у дозі 0,53 мкг/ кг маси тіла при нетоксичному зобі сприяло статистично значущому зниженню частоти повторної госпіталізації у зв’язку з декомпенсацією СН протягом 2 років Дод.точки доступу: Rudyk, Y. S. Panina, L. V. Вільних прим. немає