Рыбаков, С. И. Субклинический синдром Кушинга: много вопросов — мало ответов [Текст] / С. И. Рыбаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 60-69. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, эпидемиология) ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ) АДРЕНАЛЭКТОМИЯ -- ADRENALECTOMY (использование) ДЕКСАМЕТАЗОН -- DEXAMETHASONE (диагностическое применение) Анотація: В обзоре литературы приводится определение сущности субклинического синдрома Кушинга. Субклинический синдром Кушинга (субклинический гиперкортизолизм) — это патологическое состояние организма, которое характеризуется автономной избыточной секрецией глюкокортикоидов, чаще всего аденомой коры надпочечника; подавлением адренокортикотропной функции гипофиза и функционального состояния противоположного надпочечника. Подобное состояние может быть клинически бессимптомным или сопровождаться некоторыми неспецифическими признаками гиперкортицизма (артериальная гипертензия, сахарный диабет, ожирение, остеопороз). Обращает на себя внимание большая вариабельность частоты его обнаружения, что, возможно, связано с использованием различных критериев для отнесения отдельных случаев к этой категории. В качестве базового скринингового теста для выявления субклинического гиперкортизолизма большинство исследователей считают наиболее приемлемой и эффективной ночную супрессивную пробу с 1,0 мг дексаметазона. Современные тактико-технические подходы к лечению субклинического синдрома Кушинга довольно разнообразны и чаще строятся на прагматических принципах, чем на достоверно обоснованных. Автор поднимает вопрос: не может ли субклинический синдром Кушинга быть плодом гиперфункции нормальных или диффузно увеличенных (гиперплазированных) надпочечников в результате каких-то нарушений в гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой иерархии? И наконец, являются ли сопутствующие субклиническому синдрому Кушинга нарушения следствием гиперпродукции кортизола, хотя нередко и незначительной, или они могут быть причиной возникновения субклинического гиперкортизолизма? Для лечения субклинического гиперкортизолизма в настоящее время предлагается адреналэктомия, имеющая целью снизить поступление в организм больного избыточного количества глюкокортикоидов, приводящего к развитию названных нарушений. Известны медикаментозные способы подавления функции коры надпочечников — используя препараты хлодитан, митотан, кетоконазол1 В огляді літератури наводиться визначення сутності субклінічного синдрому Кушинга. Субклінічний синдром Кушинга (субклінічний гіперкортизолізм) — це патологічний стан організму, що характеризується автономною надмірною секрецією глюкокортикоїдів, найчастіше аденомою кори наднирника; пригніченням адренокортикотропної функції гіпофіза і функціонального стану протилежної надниркової залози. Подібний стан може бути клінічно безсимптомним або супроводжуватися деякими неспецифічними ознаками гіперкортицизму (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, остеопороз). Звертає на себе увагу велика варіабельність частоти його виявлення, що, можливо, пов’язано з використанням різних критеріїв для віднесення окремих випадків до цієї категорії. Як базовий скринінговий тест для виявлення субклінічного гіперкортизолізму більшість дослідників вважають найбільш прийнятною і ефективною нічну супресивну пробу з 1,0 мг дексаметазону. Сучасні тактико-технічні підходи до лікування субклінічного синдрому Кушинга досить різноманітні й частіше будуються на прагматичних засадах, ніж на вірогідно обґрунтованих. Автор ставить питання: чи не може субклінічний синдром Кушинга бути плодом гіперфункції нормальних або дифузно збільшених (гіперплазованих) наднирників у результаті якихось порушень у гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій ієрархії? І нарешті, чи є супутні субклінічному синдрому Кушинга порушення наслідком гіперпродукції кортизолу, хоча нерідко і незначної, або вони можуть бути причиною виникнення субклінічного гіперкортизолізму? Для лікування субклінічного гіперкортизолізму на сьогодні пропонується адреналектомія, що має на меті знизити надходження в організм хворого надлишкової кількості глюкокортикоїдів, що приводить до розвитку названих порушень. Відомі медикаментозні способи пригнічення функції кори надниркових залоз — використовуючи препарати хлодитан, мітотан, кетоконазол. Вільних прим. немає |