Цитокины в крови больных сахарным диабетом 2-го типа в зависимости от величины избыточной массы тела/ожирения (анализ литературы и собственных исследований) [Текст] / К. П. Зак [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 13-30. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь) КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (кровь) ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ) ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC Анотація: В работе приведены анализ современных данных литературы и результаты собственных исследований, касающихся состояния цитокиновой сети: про- и антивоспалительных цитокинов (интерлейкин (ИЛ) 1α, ИЛ-1β, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-10, ИЛ-17 и фактор некроза опухоли альфа — ФНОα), α- и β-хемокинов, в том числе ИЛ-8 и ИЛ-16, а также адипокинов (лептин и адипонектин) в периферической крови больных сахарным диабетом 2-го типа (СД-2) с нормальной и повышенной массой тела/ожирением. Показано, что для больных СД-2 характерно повышенное содержание в периферической крови провоспалительных цитокинов (ИЛ-1, ИЛ-6, ИЛ-17, ФНОα) и α- и β-хемокинов, в том числе ИЛ-8 и ИЛ-16, а также лептина при снижении содержания адипонектина. У худых больных (индекс массы тела (ИМТ) 25,5 кг/м2) по сравнению с худыми нормогликемическими лицами контрольной группы (ИМТ 25,5 кг/м2) отмечается небольшое, но достоверное повышение ИЛ-1β, ИЛ-6, ИЛ-17, ФНОα и лептина, которое по мере увеличения ИМТ значительно возрастает при выраженном ожирении (ИМТ 30,0 кг/м2), особенно у тучных женщин (ИМТ 35,0 кг/м2). Аналогично увеличение содержания провоспалительных цитокинов наблюдается и у нормогликемических людей, но не такое значительное, как при СД-2. Менее четкие данные были получены при определении антивоспалительных цитокинов ИЛ-4 и ИЛ-10, что объясняется значительным полиморфизмом их генов, как защитным, так и компенсаторным ответом на подъем уровня провоспалительных цитокинов. У больных СД-2, особенно с ожирением, наблюдается повышенный уровень лептина со снижением уровня адипонектина. Тяжесть течения и процент смертности тесно ассоциированы с величиной ИМТ больных. Борьба с увеличением частоты заболеваемости СД-2 должна быть в первую очередь направлена на профилактику ожирения, а при уже развившемся заболевании СД-2 — на снижение сопутствующего ожирения. Анализ приведенных данных наводит также на мысль, что резкое повышение содержания провоспалительных цитокинов («цитокиновый шторм»), наблюдаемое у больных СД-2 и ожирением, инфицированных COVID-19, является следствием суммирования и потенцирования уже имеющегося ранее воспалительного процесса У роботі наведено аналіз сучасних даних літератури та результати власних досліджень щодо стану цитокінової мережі: про- та антизапальних цитокінів (інтерлейкіни (ІЛ) 1α, ІЛ-1β, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-17 та фактор некрозу пухлини альфа — ФНОα), α- та β-хемокінів, у тому числі ІЛ-8 та ІЛ-16, а також адипокінів (лептин та адипонектин) у периферичній крові хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД-2) з нормальною та підвищеною масою тіла/ожирінням. Показано, що для хворих на ЦД-2 характерний підвищений вміст у периферичній крові прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-17, ФНПα) та α- і β-хемокінів, у тому числі ІЛ-8 та ІЛ-16, а також лептину при зниженні вмісту адипонектину. У худих хворих (індекс маси тіла (ІМТ) 25,5 кг/м2) порівняно з худими нормоглікемічними особами контрольної групи (ІМТ 25,5 кг/м2) відзначається невелике, але вірогідне підвищення ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-17, ФНПα та лептину, що в міру збільшення ІМТ значно зростає при вираженому ожирінні (ІМТ 30,0 кг/м2), особливо у гладких жінок (ІМТ 35,0 кг/м2). Аналогічно збільшення вмісту прозапальних цитокінів спостерігається і в нормоглікемічних людей, але не таке значне, як при ЦД-2. Менш чіткі дані були отримані при визначенні протизапальних цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-10, що пояснюється значним поліморфізмом їх генів, як захисною, так і компенсаторною відповіддю на підйом рівня прозапальних цитокінів. У хворих на ЦД-2, особливо з ожирінням, спостерігається підвищений рівень лептину зі зниженням рівня адипонектину. Тяжкість перебігу та відсоток смертності тісно асоційовані з величиною ІМТ хворих. Боротьба зі збільшенням частоти захворюваності на ЦД-2 повинна бути в першу чергу спрямована на профілактику ожиріння, а при вже розвиненому захворюванні на ЦД-2 — на зниження супутнього ожиріння. Аналіз даних наводить також на думку, що різке підвищення вмісту прозапальних цитокінів («цитокіновий шторм»), що спостерігається у хворих на ЦД-2 та ожиріння, інфікованих COVID-19, є наслідком підсумовування та потенціювання вже наявного раніше запального процесу. Дод.точки доступу: Зак, К. П. Попова, В. В. Орленко, В. Л. Фурманова, О. В. Тронько, Н. Д. Вільних прим. немає