Assonov, D.     Efficacy of two-step resilience-oriented intervention for veterans with a remote traumatic brain injury [Текст] = Ефективність двохетапної програми психокорекції резилієнсу ветеранів війни з черепно-мозковою травмою у віддаленому періоді / D. Assonov // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2022. - № 2. - С. 32-43. - Bibliogr. at the end of the art. MeSH-головна: ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ -- RESILIENCE, PSYCHOLOGICAL ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL (психология) ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (патофизиология, психология, реабилитация, этиология) ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции) ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL Анотація: Researchers argue that rehabilitation interventions which cultivate resilience may potentiate the effect of standard treatment and promote the readaptation of veterans with traumatic brain injury. At the same there is a lack of such interventions. The objective of the article was to investigate the efficacy of two-step resilience-oriented intervention for veterans with traumatic brain injury in remote period. We hypothesized that, compared with patients who received standardized treatment and rehabilitation in inpatient setting, those who received standardized treatment plus TROI would report increase in resilience effectiveness and positive outcomes, as well as reduced clinical symptoms. A total of 146 veterans with traumatic brain injury were enrolled into a randomized controlled trial either into intervention group, which received two-step resilience-oriented intervention and standard treatment and rehabilitation or to control group, which received only standard treatment and rehabilitation. Psychometric measures were administered at baseline, post-treatment, and 3 months follow-up. Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC), Neurobehavioral Symptom Inventory (NSI), Montreal Cognitive Assessment Scale (MoCA), Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), Positive and Negative Affect Scale (PANAS), Posttraumatic Stress Disorder Checklist 5 (PCL-5), Chaban Quality of Life Scale (CQLS) were used to assess the treatment effectiveness. A linear mixed effect modelling was used to model each outcome. Improvements in all outcomes at post-treatment were observed in both intervention and TAU groups. After adjusting for the baseline cognitive performance, gender, brain injury clinical type and time since last trauma, the intervention group demonstrated more favorable score on CD-RISC, MoCA, PCL-5, PANAS while demonstrating no clinically significant improvement in NSI, HADS and CQLS at both post-treatment and follow-up. Difference between groups in resilience-related outcomes like positive affect and quality of life only increased throughout time, making a good follow-up prognosis. In summary, targeting cognitive and emotional factors in a single psychological intervention improves the resilience in veterans with traumatic brain injury, making veterans more adaptable and more effective in managing both persistent clinical symptoms and comorbid post-traumatic stress. Adding such resilience-oriented program to the standard inpatient treatment and rehabilitation provides improvement in clinical outcomes and better prognoses than just following usual treatment strategies Дослідники стверджують, що програми психокорекції, які розвивають резилієнс, можуть посилювати ефект стандартного лікування та сприяти реадаптації ветеранів із черепно-мозковою травмою. Водночас таких програм наразі небагато. Мета статті – оцінити ефективність розробленої нами двохетапної програми психокорекції резилієнсу ветеранів війни із черепно-мозковою травмою у віддаленому періоді. Ми припустили, що, порівняно з пацієнтами, які отримували стандартне лікування та реабілітацію в стаціонарних умовах, ті, хто отримував стандартне лікування й був залучений до розробленої програми психокорекції, повідомлятимуть про кращий резилієнс та покращення клінічних симптомів. Загалом 146 ветеранів з черепно-мозковою травмою взяли участь в рандомізованому контрольованому дослідженні та були розподілені або до групи дослідження, яка отримувала двохетапну програму психокорекції резилієнсу і стандартне лікування та реабілітацію, або до групи порівняння, яка отримувала лише стандартне лікування та реабілітацію. Психодіагностичне обстеження проводилося тричі: перед рандомізацією, після проведеного лікування та через 3 місяці. Для оцінки ефективності лікування були використані шкала резилієнсу Коннор-Девідсона (CD-RISC), опитувальник нейроповедінкових симптомів (NSI), Монреальська шкала когнітивної оцінки (MoCA), госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS), шкала позитивного та негативного афекту (PANAS), опитувальник симптомів посттравматичного стресового розладу (PCL-5), шкала оцінки рівня якості життя (CQLS). Порівняння груп було виконано із використанням моделей лінійної регресії зі змішаними ефектами. Покращення всіх результатів після проведеного лікування та психокорекції спостерігалося як у групі дослідження, так і в групі порівняння. Після поправки на вихідний рівень когнітивного функціонування, стать, клінічну форму черепно-мозкової травми і час з моменту останньої травми група дослідження продемонструвала кращі показники за CD-RISC, MoCA, PCL-5, PANAS, але не продемонструвала клінічно значущого покращення за NSI, HADS і CQLS як одразу після проведеного лікування та психокорекції, так і через 3 місяці. Різниця між групами в результатах, пов'язаних з резилієнсом (таких як позитивний афект та якість життя) тільки збільшувалася з часом, що свідчить про сприятливий прогноз. Таким чином, одночасний вплив на когнітивні та емоційні фактори резилієнсу в одній програмі психокорекції покращує резилієнс ветеранів війни з черепно-мозковою травмою, роблячи ветеранів більш адаптованими та ефективними в менеджменті як стійких клінічних симптомів, так і супутнього посттравматичного стресу. Доповнення стандартного стаціонарного лікування та реабілітації розробленою програмою психокорекції забезпечує покращення клінічних результатів та більш сприятливі прогнози, ніж лише дотримання стандартних стратегій лікування Вільних прим. немає