Role of glycated hemoglobin in microvascular complications in type 2 diabetes mellitus: cross sectional study [Текст] = Глікований гемоглобін при мікросудинних ускладненнях у хворих на цукровий діабет 2-го типу: перехресне дослідження / Puri Deepika [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 6. - С. 7-11. - Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, патофизиология) ГЕМОГЛОБИН A ГЛИКОЗИЛИРОВАННЫЙ -- HEMOGLOBIN A, GLYCOSYLATED (анализ) ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (диагностика, этиология) Анотація: Diabetes mellitus (DM) is a complex disorder which defects mainly vascular complications. Complications increase the morbidity and mortality associated with the disease, reducing life expectancy by 10–15 years. Diabetic neuropathy (DN) is a frequent complication of DM and is defined as the presence of periphe­ral nerve dysfunction after exclusion of other causes. Poor glycaemic control and chronic hyperglycaemia are the major risk factors for DN. Most important treatment of DN remains good glucose control generally noted as HbA1c ≤ 7.5 %. The purpose of this cross-sectional study is to investigate the role of glycated hemoglobin in microvascular complications in type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. This cross-sectional study was carried out in Teerthanker Mahaveer Medical College and Research Center, Moradabad from Jan 2016 to December 2016 in which 100 type 2 diabetic mellitus (T2DM) patients in the age group of 35–69 years were included. Patients were divided into 2 groups of 50 each. Group 1 constituted of T2DM patients without any microvascular complication and group 2 includes T2DM patients with microvascular complications. Examination of patients included recor­ding of medical history, pulse rate and blood pressure. Neuropathy was assessed by clinical examination based on modified NDS procedure, which included examination of vibration, pin prick sensation, temperature sensation on dorsum of foot and Achilles tendon reflex. Blood samples were collected by venepuncture and accordingly biochemistry analysis was carried out (Fasting Blood Glucose, post prandial blood glucose and HbA1c were recor­ded). HbA1c estimation was done by using COBAS fully automated analyser. Results. Among recruited patients, Mean fasting, PPBS level, HbA1c among test group was significantly more than control group. In control group significant correlation of HbA1c is found with age, weight and BMI and in test group significant correlation of HbA1c is observed with age and duration of DM. Significant correlation of HbA1c with FBS and PPBS seen in both control group and in test group. Among test group, 19 patients were found to have DN and significant correlation of HbA1c is observed with NDS score. Conclusions. Increased HbA1c is closely associated with DN in T2DM patients and could be considered as a potent indicator for DN in these patients Цукровий діабет (ЦД) — складний розлад, що супроводжується переважно судинними ускладненнями. Ускладнення підвищують захворюваність і смертність, пов’язану з хворобою, скорочуючи тривалість життя на 10–15 років. Діабетична нейропатія (ДН) є частим ускладненням ЦД і визначається як наявність дисфункції периферичних нервів після виключення інших причин. Поганий глікемічний контроль і хронічна гіперглікемія є основними факторами ризику ДН. Найважливішим лікуванням ДН залишається добрий контроль рівня глюкози, що зазвичай відзначається як HbA1c ≤ 7,5 %. Метою цього перехресного дослідження є вивчення ролі глікованого гемоглобіну в мікросудинних ускладненнях при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. Це перехресне дослідження було проведене в медичному коледжі та дослідницькому центрі Teerthanker Mahaveer (Морадабад) із січня 2016 року по грудень 2016 року, до якого було включені 100 пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД 2) вікової групи 35–69 років. Пацієнти були розподілені на дві групи по 50 осіб у кожній. Групу 1 становили хворі на ЦД 2 без мікросудинних ускладнень, а групу 2 — хворі на ЦД 2 із мікросудинними ускладненнями. Обстеження пацієнтів включало вивчення анамнезу, частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. Нейропатію оцінювали шляхом клінічного обстеження на основі модифікованої процедури NDS, яка включала дослідження вібрації, відчуття уколу шпилькою, відчуття температури на тильній поверхні стопи та ахіллового рефлексу. Зразки крові відбирали шляхом венепункції та відповідно проводили біохімічний аналіз (рівень глюкози в крові натще, глюкози в крові після їжі та HbA1c). Оцінку HbA1c проводили за допомогою автоматизованого аналізатора COBAS. Результати. Серед набраних пацієнтів середнє значення глікемії натще і постпрандіальної HbA1c у тестовій групі були вірогідно вищими, ніж у контрольній групі. У контрольній групі виявлено вірогідну кореляцію HbA1c з віком, масою тіла та індексом маси тіла, а в досліджуваній групі спостерігали вірогідну кореляцію HbA1c із віком і тривалістю ЦД. Вірогідна кореляція HbA1c із глікемією натще і постпрандіальною відмічалась як у контрольній групі, так і в групі тестування. У досліджуваній групі були виявлені 19 пацієнтів із діабетичною нейропатією і спостерігалася вірогідна кореляція HbA1c з оцінкою NDS. Висновки. Підвищення рівня HbA1c тісно пов’язане з розвитком діабетичної нейропатії в пацієнтів із ЦД 2-го типу і може розглядатися як прогностичний показник нейропатії Дод.точки доступу: Deepika, GPuri Jaspreet, Kaur Naveen, Gaur Satyanath, Reddy Kodidala Вільних прим. немає