Рецидиви аритмії тa пізні серцево-судинні ускладнення в пацієнтів із персистентною фібриляцією передсердь після відновлення синусового ритму [Текст] = Recurrence of atrial fibrillation and late cardiovascular events in patients with persistent atrial fibrillation after restoration of sinus rhythm / У. П. Черняга-Ройко [та ін.] // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2020. - N 2. - С. 28-35. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: АРИТМИИ СЕРДЕЧНЫЕ -- ARRHYTHMIAS, CARDIAC СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (осложнения) ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION РЕЦИДИВ -- RECURRENCE Анотація: Мета роботи – вивчити роль пізніх рецидивів аритмії в прогнозуванні несприятливого перебігу хвороби в пацієнтів із персистентною фібриляцією передсердь (ФП) після кардіоверсії при 9-місячному спостереженні. Матеріали і методи. До проспективного одноцентрового дослідження залучили 120 пацієнтів з документованою персистентною ФП, яким під час госпіталізації була здійснена успішна кардіоверсія. Після виписування зі стаціонару за хворими проводили подальше спостереження впродовж 9 міс. Демографічні та клініко-функціональні особливості, дані подійного моніторування електрокардіограми (ПМ ЕКГ) упродовж 7 діб, холтерівського моніторування (ХМ ЕКГ), лікування порівнювали у групах пацієнтів із серцево-судинними подіями (n = 15) і без подій (n = 105). Результати. Упродовж 9-місячного спостереження у 15 (12,5 %) із 120 пацієнтів виникли великі серцево-судинні ускладнення: смерть (n = 1), інсульт (n = 2) та інші тромбоішемічні події (n = 3), інфаркт міокарда (n = 1), декомпенсація серцевої недостатності (n = 4) та абсолютне зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) на 10 % і більше (n = 9). Групи пацієнтів з подіями і без них не мали значущих відмінностей за віком, статтю, антропометричними показниками, факторами ризику, даними ХМ ЕКГ, а також фоновою патологією. Хворі з подіями мали вищий ризик виникнення тромбоемболічних ускладнень за шкалою CHA2DS2-VASс (p = 0,05), менші показники ФВЛШ (р = 0,00009), більше симптомних рецидивів ФП (р = 0,08), шлуночкових екстрасистол (р = 0,08) і короткочасних пробіжок передсердних тахіаритмій тривалістю до 30 с (р = 0,05) за даними ПМ ЕКГ. У них ФП значно частіше переходила в перманентну форму (р = 0,002). При аналізі отриманого лікування впродовж 9-місячного спостереження хворі з подіями частіше отримували серцеві глікозиди (р = 0,04). Висновки. Основними відмінностями пацієнтів із персистентною формою ФП після успішного відновлення синусового ритму, в яких впродовж 9 міс виникали події, були вищий бал за шкалою CHA2DS2-VASс та нижча вихідна ФВЛШ, більша частота пізніх рецидивів ФП, зокрема перехід у постійну форму, частіша реєстрація короткочасних пароксизмів передсердної тахіаритмії під час ПМ ЕКГ після 9 міс спостереження, а також застосування дигоксину впродовж періоду спостереження The aim – to study the role of late recurrences of AF in predicting adverse course of the disease in patients with persistent AF after cardioversion at 9-month follow-up. Material and methods. The study included 120 patients with documented persistent AF who underwent successful cardioversion during hospitalization. After discharge patients were followed up for 9 months. Demographic and clinical-functional features, data of event monitoring (EV) for 7 days and Holter monitoring (HM ECG), treatment were compared in groups of patients with (n = 15) and without (n = 105) events. Results. During 9-month follow-up, 15 (12.5 %) of 120 patients developed cardiovascular events: death (n = 1), stroke (n = 2), other thromboischemic events (n = 3), myocardial infarction (n = 1), decompensated heart failure (n = 4) and left ventricular ejection fraction (LVEF) reduction 10 % or more (n = 9). Patients with and without events had no significant differences in age, gender, weight, risk factors, HM ECG data and background pathology. Patients with events had a higher risk of CHA2DS2-VASc (p = 0.05), lower LV EF (p = 0.00009), more symptomatic recurrence of AF (p = 0.08), ventricular arrhythmias (p = 0.08) and short-run atrial tachyarrhythmia lasting up to 30 seconds (p = 0.05) according to EM; AF more often turned into permanent form (p = 0.002). Patients with events were more likely to receive digoxin (p = 0.04). Conclusions. The main differences between patients with persistent AF after successful recovery of the sinus rhythm, in which events occurred within 9 months, were: higher score on the scale CHA2DS2-VASc, lower LV EF, more frequent presence of late recurrences of AF, including transition to a permanent form, more frequent short-term paroxysms of atrial tachyarrhythmias during EM after 9 months of observation, as well as the use of digoxin Дод.точки доступу: Черняга-Ройко, У. П. Павлик, Н. С. Сороківський, М. С. Акер, А. В. Жарінов, О. Й. Вільних прим. немає