Глутоксим как модулятор окислительно-восстановительного состояния глутатиона у септических пациентов с энцефалопатией [Текст] = Glutoxim as a modulator of glutathione redox state in septic patients with encephalopathy / Ю. Ю. Кобеляцкий [та ін.] // Медицина неотложных состояний. - 2018. - № 4. - С. 104-109 Анотація: На данный момент сепсис определяется как угрожающая жизни органная дисфункция, вызванная дисрегулированным ответом хозяина на инфекцию (Sepsis-3). Одним из потенциально возможных путей для управления дисрегулированным ответом хозяина на инфекцию является модуляция окислительно-восстановительного состояния глутатиона с использованием препарата глутоксим. В нашей стране глутоксим зарегистрирован как препарат для иммунологической коррекции. Восстановленный глутатион (GSH) считается одним из наиболее важных нейтрализаторов активных форм кислорода, а его соотношение с окисленным глутатионом (GSSG) можно использовать в качестве маркера оксидативного стресса. Цель исследования — оценка клинических эффектов, полученных при использовании глутоксима как модулятора окислительно-восстановительного статуса глутатиона, и его способности улучшать качество жизни у пациентов с сепсисом и септической энцефалопатией. Материалы и методы. Проспективное рандомизированное когортное исследование было проведено у 30 пациентов с сепсисом и септическим шоком, которые получали глутоксим 60 мг/день (группа 2 — глутоксим), и 30 человек, которые не получали глутоксим (группа 1 — контроль). Оценены концентрация лактата в плазме, клиренс лактата, насыщение центральной венозной крови кислородом (ScvO2), показатели дисфункции органов по SOFA. Для выявления признаков септической энцефалопатии и оценки качества жизни использовались шкалы Confusion Assessment Method for the Intensive Care Unit (CAM-ICU), Cognitive Failure Questionnaire (CFQ), Rancho Los Amigos Scale (RLAS). Был проанализирован постсептический синдром (PSS) как состояние, которое наблюдается у пациентов, выживших после сепсиса, и характеризующееся физическими и психологическими нарушениями. Результаты. Различие в уровне смертности в отделении интенсивной терапии (ОИТ) в группах наблюдения не достигало уровня достоверности (группа глутоксима — 20 % против 30 % в контрольной группе; p 0,05). В группе 2 доля пациентов со стойкой дисфункцией органов на 5-й день была значительно меньше (SOFA — 1,66 ± 0,39 против 2,33 ± 0,79 в группе 1; p = 0,043). Клиренс лактата был значительно выше в группе 2 (0,632 ± 0,093 ммоль/л/день против 0,35 ± 0,064 ммоль/л/день в группе 1; p = 0,018). Кинетика лактата, представляющая собой баланс между образованием лактата и его элиминированием, в сочетании с ScvO2 использовалась как показатель ресусцитации (83,6 ± 4,7 % против 70,6 ± 3,1 % в обеих группах; p = 0,028). Когнитивные нарушения были выявлены у 16 пациентов в группе 2 против 19 в группе 1 (p = 0,043). Симптомы PSS наблюдались значительно реже в группе глутоксима, такие как бессонница, нарушение сна (16 против 19; p = 0,093), сопряженные мышечные и суставные боли (13 против 18; p = 0,016), стойкая дисфункция органов (5 против 11; p = 0,024), снижение самооценки (9 против 15; p = 0,021), депрессия (10 против 16; p = 0,015). Следовательно, в период восстановления у около 50 % выживших пациентов после сепсиса наблюдаются краткосрочные или длительные когнитивные и физиологические нарушения, которые в совокупности называются постсептическим синдромом. Нарушения могут включать физические, психологические и умственные проблемы и снижение качества жизни, связанные со здоровьем, у септических пациентов. Выводы. Назначение глутоксима в качестве дополнительной терапии у пациентов с сепсисом не влияло на смертность в ОИТ. Основываясь на результатах этого ­исследования, использование глутоксима может быть предложено в качестве дополнительной терапии у септических пациентов с энцефалопатией для снижения риска развития пост­септического синдрома На даний час сепсис визначається як життєво небезпечна органна дисфункція, що викликана дисрегульованою відповіддю хазяїна на інфекцію (Sepsis-3). Одним із потенційно можливих шляхів для управління дисрегульованою відповіддю хазяїна на інфекцію є модуляція окислювально-відновного стану глутатіону з використанням препарату глутоксим. У нашій країні глутоксим зареєстрований як препарат для імунологічної корекції. Відновлений глутатіон (GSH) вважається одним із найважливіших нейтралізаторів активних форм кисню, а його співвідношення з окисленим глутатіоном (GSSG) можна використовувати як маркер окислювального стресу. Мета дослідження — оцінка клінічних ефектів, отриманих при використанні глутоксиму як модулятора окислювально-відновного статусу глутатіону, та його здатності поліпшувати якість життя у пацієнтів із сепсисом і септичною енцефалопатією. Матеріали та методи. Проспективне рандомізоване когортне дослідження було проведено у 30 пацієнтів з сепсисом і септичним шоком, які отримували глутоксим 60 мг/доба (група 2 — глутоксим), і 30 осіб, які не отримували глутоксим (група 1 — контроль). Оцінені концентрація лактату в плазмі, кліренс лактату, насичення центральної венозної крові киснем (ScvO2), показники дисфункції органів за SOFA. Для виявлення ознак септичної енцефалопатії та оцінки якості життя використовувались шкали Confusion Assessment Method for the Intensive Care Unit (CAM-ICU), Cognitive Failure Questionnaire (CFQ), Rancho Los Amigos Scale (RLAS). Постсептичний синдром (PSS) був проаналізований як стан, що спостерігається у пацієнтів, які вижили після сепсису, і характеризується фізичними та психологічними порушеннями. Результати. Рівень смертності у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) у групах спостереження не досягав рівня вірогідності (у групі глутоксиму — 20 % проти 30 % у контролі; p 0,05). У групі 2 доля пацієнтів із стійкою дисфункцією органів на 5-й день була значно менша (SOFA — 1,66 ± 0,39 проти 2,33 ± 0,79 у групі 1; р = 0,043). Кліренс лактату був знач­но вищий у групі 2 (0,632 ± 0,093 ммоль/л/день проти 0,350 ± 0,064 ммоль/л/день у групі 1; р = 0,018). Кінетика лактату, що являє собою баланс між утворенням лактату і його елімінацією, у поєднанні з ScvO2 використовувалася як показник ресусцитації (83,6 ± 4,7 % проти 70,6 ± 3,1 % в обох групах; р = 0,028). Когнітивні порушення були виявлені у 16 пацієнтів у групі 2 проти 19 в групі 1 (р = 0,043). Симптоми PSS спостерігалися значно рідше в групі глутоксиму, такі як безсоння, порушення сну (16 проти 19; р = 0,093), поєднана біль у м’язах та суглобах (13 проти 18; р = 0,016), стійка дисфункція органів (5 проти 11; p = 0,024), зниження самооцінки (9 проти 15; p = 0,021), депресія (10 проти 16; р = 0,015). Отже, в період відновлення у близько 50 % пацієнтів, які вижили після сепсису, спостерігалися короткочасні або тривалі когнітивні та фізіологічні порушення, що в сукупності називаються постсептичним синдромом. Порушення можуть включати фізичні, психологічні, розумові проблеми та зниження якості життя, пов’язані зі здоров’ям, у септичних пацієнтів. Висновки. Призначення глутоксиму як додаткової терапії у пацієнтів з сепсисом не впливало на смертність у ВІТ. Ґрунтуючись на результатах цього дослідження, використання глутоксиму може бути запропоновано як додаткова терапія у септичних пацієнтів з енцефалопатією для зниження ризику розвитку постсептичного синдрому Sepsis is defined now as a life-threatening organ dysfunction caused by dysregulated host response to infection (Sepsis-3). One of the potential pathway for managing dysregulated host response to infection is modulation of glutathione redox state by means of glutoxim. In our country, glutoxim registered as a drug for immunological correction. Reduced glutathione is considered to be one of the most important scavenger of reactive oxygen species and its ratio with oxidized glutathione may be used as a marker of oxidative stress. The aim of this study was to evaluate the ability of glutoxim as a modulator of glutathione redox state to induce the good clinical effects and improve the quality of life in septic patients with encephalopathy. Materials and methods. A prospective, randomized cohort study was conducted in 30 patients with sepsis and septic shock, who received glutoxim 60 mg/day (group 2), and 30 persons, who did not (group 1 — control). The plasma concentration of lactate, clearance of lactate, saturation of central venous blood (ScvO2), the signs of organ dysfunction were evaluated using Sequential Organ Failure Assessment (SOFA). To detect the signs of septic encephalopathy and to evaluate the quality of life, we used: Confusion Assessment Method for the Intensive Care Unit, Cognitive Failure Questionnaire and Rancho Los Amigos Scale. Post-sepsis syndrome was analyzed as a condition that affects sepsis survivors with physical and psychological effects. Results. Mortality in the intensive care units was almost similar (in the glutoxim group — 20 vs 30 % in control group; p 0.05). Proportion of patients with persistent organ dysfunction by day 5 was significantly smaller in group 2 (SOFA — 1.66 ± 0.39 vs 2.33 ± 0.79 in group 1; p = 0.043). Clearance of lactate was significantly higher in group 2 (0.632 ± 0.093 mmol/l/day vs 0.35 ± 0.064 mmol/l/day in group 1; p = 0.018). Lactate kinetics (a balance between lactate production and elimination) combined with ScvO2 was used as a resuscitation parameter (83.6 ± 4.7 % vs 70.6 ± 3.1 % in both groups; p = 0.028). Cognitive impairments was identified in 16 patients in group 2 vs 19 in group 1; p = 0.043. Symptoms of post-sepsis syndrome, such as insomnia, sleep disorders (16 vs 19; p = 0.093), concomitant muscle and joint pains (13 vs 18; p = 0.016), persistent organ dysfunction (5 vs 11; p = 0.024), low self-esteem (9 vs 15; p = 0.021), depression (10 vs 16, p = 0.015), were much less frequent in the glutoxim group. Consequently, about 50 % of sepsis survivors experience either short- or long-term cognitive and physical problems during their recovery period, which are collectively termed as post-sepsis syndrome. The difficulties may include physical, psychological and mental issues and reduced health-related quality of life in septic patients. Conclusions. Based on the results of this study, the use of glutoxim may be suggested as adjunctive therapy in septic patients with encephalopathy to reduce increased risk of post-sepsis syndrome Дод.точки доступу: Кобеляцкий, Ю. Ю. Мальцева, Л. А. Мосенцев, Н. Ф. Лисничая, В. Н. Вільних прим. немає