Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Колоскова О. К., Буринюк-Глов’як Х. П. Назва : Зміни сироваткового вмісту окремих гормонів у дітей, хворих на бронхіальну астму, залежно від рівня контролю захворювання Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2016. - Т. 20, № 1. - С. 57-61 (Шифр БУ5/2016/20/1) Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA ГОРМОНЫ -- HORMONES ДЕТИ -- CHILD Анотація: Мета дослідження. Вивчити показники регуляції обміну кальцію та глюкози, а також кортизолпродукувальну функцію надниркових залоз, за різного ступеня контрольованості захворювання. Матеріал і методи. В умовах пульмоалергологічного відділення ОДКЛ м. Чернівці обстежено 65 школярів хворих на бронхіальну астму, які сформували клінічні групи залежно від бальної оцінки контролю захворювання з використанням клінічно-інструментальної оціночної шкали (КІО). І групу сформували 50 школярів, в яких сума балів за КІО-шкалою становила 17 балів і більше (неконтрольована БА), а до складу ІІ групи увійшло 15 дітей із контрольованим перебігом захворювання. Визначали стан регуляції обміну глюкози за вмістом антитіл класу ІgG до інсуліну, концентрацію кортизолу та паратгормону в сироватці крові. Результати дослідження та їх обговорення. У роботі показано, що концентрація паратгормону в сироватці крові пацієнтів І групи становила в середньому 3,16+-1,0 пг/мл, а у ІІ групі - 4,0+-0,8 пг/мл (Р0,05). Статистично значимими виявилися розбіжності у створених групах за показниками регуляції вуглеводного обміну та синтезу. Так, антитіла до інсуліну в сироватці крові у пацієнтів основної групи виявлялися в концентрації 32,56+-6,02 Од/мл, у дітей із контрольованою БА - у 20,1+-0,9 Од/мл, а концентрація кортизолу в сироватці крові відповідно становила 107,5+-27,2 нг/мл та 45,0+-1,3 нг/мл (в усіх випадках Р0,05). Установлені кореляційні статистично значимі зв’язки вмісту паратгормону в сироватці із тривалістю застосування системних ГКС під час нападів БА (R20 Од/мл) у сироватці крові асоціювали з підвищеним ризиком неконтрольованого перебігу БА: відношення шансів (ВШ) становило 1,3 (95% ДІ: 0,4-4,2), а відносний ризик (ВР) - 1,14 (95% ДІ: 0,7-1,8). У свою чергу вміст антитіл до інсуліну менше 32,0 Од/мл підвищував клініко-епідеміологічний ризик контрольованого перебігу астми: ВШ-6,3 (95% ДІ: 0,7-56,3), ВР-1,3 (95% ДІ: 0,2-8,4). Аналогічно зменшувався ризик неконтрольованого перебігу астми у хворих за вмісту в сироватці крові кортизолу, що не досягав 230 нг/мл: ВШ-2,1 (95% ДІ: 0,2-22,2), ВР-1,1 (95% ДІ: 0,2-6,3). Висновки. У дітей із контрольованим перебігом бронхіальної астми має місце пригнічення глюкокортикостероїд-синтетичної функції надниркових залоз за рахунок ескалаційного підходу до формування схеми базисної терапії. При неконтрольованому перебігу бронхіальної астми в 1,3 раза зростає ризик наявності високих титрів антитіл класу IgG до інсуліну (20 Од/мл), що вимагає моніторингу рівня глікемії. Кореляція вмісту паратгормону в сироватці із тривалістю застосування системних глюкокортикостероїдних препаратів під час нападів БА (R=0,72) непрямо підкреслює наявність остеопенії та остеопорозу у хворих дітей. Дод.точки доступу: Буринюк-Глов’як, Х. П.