Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Криворучко І. А., Гончарова Н. М. Назва : Хірургічне лікування ускладнених псевдокіст підшлункової залози третього типу Місце публікування : Хірургія України. - К., 2016. - № 3. - С. 32-36 (Шифр ХУ6/2016/3) MeSH-головна: ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПСЕВДОКИСТА -- PANCREATIC PSEUDOCYST ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES ЛАПАРОТОМИЯ -- LAPAROTOMY ЭНДОСКОПИЯ -- ENDOSCOPY ДРЕНАЖ -- DRAINAGE ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE Анотація: Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування ускладнених псевдокіст підшлункової залози третього типу з використанням малоінвазивних методик. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 177 хворих з ускладненими псевдокістами підшлункової залози третього типу за класифікацією A. D’Egidio та М. Schein (1991). У хворих спостерігали такі ускладнення, як нагноєння псевдокісти (10,73 %), кровотеча в порожнину псевдокісти (12,43 %), компресійний синдром у вигляді механічної жовтяниці (32,77 %) і порушення прохідності шлунка та дванадцятипалої кишки (37,3 %), перфорація псевдокісти (0,56%), розрив псевдокісти (2,26%), панкреатичні нориці (3,95%). При виборі способу оперативного втручання враховували вік пацієнта, вид ускладнення, локалізацію псевдокісти, ускладнення з боку інших органів та систем, ступінь дисфункції органа за шкалою SOFA. Результати та обговорення. Малоінвазивні методи застосовано у 36 (20,3 %) пацієнтів. У 75% випадків ці методи були завершальним етапом лікування, у решті випадків їх використано з метою вичікувальної тактики для полегшення загального стану хворого для виконання лапаротомного втручання (у 141 (79,7 %) хворого). При застосуванні етапного лікування ускладнення виникли у 10,2% пацієнтів. Висновки. Виконання крізьшкірного або ендоскопічного дренування псевдокіст підшлункової залози у хворих з дисфункцією органа (› 8 за шкалою SOFA) для декомпресії псевдокісти та поліпшення загального стану пацієнта, що необхідно для використання відкритих втручань на підшлунковій залозі, дало змогу зменшити кількість післяопераційних ускладнень до 10,2 % та поліпшити якість життя хворих. Виконання радикальних оперативних втручань залежало від тяжкості стану пацієнтів, поширення хронічного панкреатиту, локалізації псевдокісти, стану протокової системи, товщини та сформованості стінок псевдокісти, а також наявності ускладнень з боку суміжних органів. Дод.точки доступу: Гончарова, Н. М.