Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Фелештинський Я. П., Коханевич А. В. Назва : Трансабдомінальна преперитонеальна алопластика з комбінованою фіксацією сітчастого імплантату у хворих з пахвинною грижею Місце публікування : Хірургія України. - К., 2017. - N 3. - С. 57-60 (Шифр ХУ6/2017/3) Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS Ключові слова (''Вільн.індекс.''): клей этил-?-цианоакрилат Анотація: Мета роботи — оцінити ефективність трансабдомінальної преперитонеальної алопластики з комбінованою фіксацією сітчастого імплантату при пахвинних грижах. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування пахвинних гриж у 162 хворих віком від 25 до 75 років (середній вік — (50,0 ± 2,5) року). Всі хворі були чоловічої статі. Пацієнтів розподілили на дві групи. У 1-й групі (n = 81) застосовували класичну методику трансабдомінальної преперитонеальної алопластики, у 2-й (n = 81) — запропоновану нами трансабдомінальну преперитонеальну алопластику з використанням сітчастого імплантату більшого розміру і фіксацією його клеєм на рівні здухвинних судин та іліопубічного тракту. Вибір клею на основі етил-α-ціаноакрилату було обґрунтовано результатами попередньо проведеного експериментального дослідження на 90 статевозрілих самцях щурів. Результати та обговорення. У тварин 1-ї групи, яким сітку фіксували клеєм, на відміну від інших груп, через 60 діб спостерігали повне проростання сітки сполучною тканиною. Віддалені результати лікування було вивчено у термін від 1 до 5 років у 72 хворих 1-ї групи та у 73 — 2-ї. З цією метою застосовували спеціально розроблену анкету, повторні огляди з ультразвуковим дослідженням передньої черевної стінки та черевної порожнини. У 1-й групі хронічний післяопераційний пахвинний біль відзначено у 5 (6,94 %) хворих, у 2-й групі — у 2 (2,73 %). Це ускладнення було проліковано за допомогою блокад з гідрокортизоном у ділянках больових точок і нестероїдних протизапальних препаратів (диклофенак, «Німесил»). У 5 (8,33 %) хворих 1-ї групи та 1 (1,36 %) — 2-ї групи через 1 — 3 міс після операції було виявлено рецидив пахвинної грижі, підтверджений ультразвуковим дослідженням. Висновки. Клейова фіксація сітчастого імплантату в експериментально-морфологічному дослідженні зі щурами виявилася ефективнішою порівняно з іншими варіантами. У разі використання запропонованого способу трансабдомінальної преперитонеальної алопластики спостерігали зменшення частоти хронічного післяопераційного пахвинного болю на 4,21 %, а виникнення рецидивів пахвинних гриж — на 6,97 % порівняно з класичною методикою Дод.точки доступу: Коханевич, А. В.