Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Страфун С. С., Тимошенко С. В., Радченко К. А. Назва : Діагностика ушкоджень човноподібно-півмісяцевої зв’язки Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 2. - С. 49-56 (Шифр ОУ4/2018/2) Примітки : Бібліогр.: с. 55-56 MeSH-головна: ЗАПЯСТЬЯ ТРАВМЫ -- WRIST INJURIES СВЯЗКИ СУСТАВНЫЕ -- LIGAMENTS, ARTICULAR ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY Анотація: Основною проблемою в діагностиці ушкоджень човноподібно-півмісяцевої зв’язки є відносна рідкість розгорнутої клініко-рентгенологічної картини, її недостатня інформативність, а також виражений дисонанс між анатомічними варіантами порушень і клінічною симптоматикою. Методи: обстежено 63 хворих (47 чоловіків, 16 жінок, середній вік 34,4 року), які пройшли стаціонарне хірургічне лікування з приводу ушкодження човноподібної-півмісяцевої зв’язки. Оцінювали інформативність (чутливість/специфічність) клінічних ознак і даних, отриманих за допомогою методів візуалізації — рентгенографії, комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної (МРТ) томографії, ультрасонографії (УСГ). Результати: в основі синдрому ушкодження човноподібно-півмісяцевої зв’язки лежить прогресована нестабільність із розгинальною установкою проміжного сегмента та розвиток дегенеративних змін у кистьовому суглобі. Діагностика початкових форм порушень зв’язки базується на даних анамнезу та досить чутливих клінічних тестах: Watson — 96 %, човноподібно-півмісяцевого зсуву — 53 %, «зігнута кисть – розігнуті пальці» — 75 %. Проте через їхню низьку специфічність (4–6 %) необхідні додаткові методи — рентгенографія, КТ, МРТ, УСГ. Висновки: для ушкоджень, які супроводжуються статичної нестабільністю, використовують рентгенографію або КТ із виявленням таких ознак, як симптом «Террі Томаса», «кільця», вкорочення човноподібної кістки. Їхня чутливість у разі IV–VI стадій захворювання наближається до 100 %. У разі I–III ступенів ушкодження зв’язки найбільшу специфічність демонструє МРТ-дослідження кистьового суглоба. УСГ має високу інформативність щодо виявлення порушень зв’язки та карпальної нестабільності, проте не дає повної картини дезорганізації кистьового суглоба, не дозволяє розмежувати ступінь ушкодження та визначити тактику лікування, тому є допоміжним методом Дод.точки доступу: Тимошенко, С. В. Радченко, К. А.