Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Кальченко А. В. Назва : Наш досвід застосування однополюсного ендопротезування при переломах проксимального відділу стегнової кістки в осіб похилого та старечого віку Місце публікування : Травма. - Донецк: ИД Заславский, 2019. - Том 20, N 3. - С. 59-65 (Шифр ТУ3/2019/20/3) Примітки : Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES ПОЖИЛЫЕ -- AGED Анотація: Переломи проксимального відділу стегнової кістки безпосередньо пов’язані з віком: найчастіше вони виникають у похилому та старечому віці. До 2050 р. кількість осіб віком понад 65 років у багатьох розвинених країнах подвоїться та становитиме 2 млрд. Тому лікування переломів зазначеної локалізації продовжує залишатись актуальною проблемою клінічної медицини. Мета — покращити результати лікування осіб похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки шляхом застосування біполярної геміартропластики кульшового суглоба. Матеріали та методи. Проведено хірургічне лікування 43 хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Серед хворих було 14 чоловіків і 29 жінок. Переважали хворі старечого віку — 29 пацієнтів, похилого віку — 14 пацієнтів. Оцінка больового синдрому, статико-динамічної активності хворих, деформації та амплітуди рухів оперованої нижньої кінцівки проводилась з використанням шкали Харриса. Відкрита репозиція перелому, металостеосинтез проксимального відділу стегнової кістки пластиною, виконана 23 хворим. Середня тривалість перебування в стаціонарі становила 17–21 добу, далі хворих спостерігали амбулаторно, виконували контрольну рентгенографію через 2 міс. після перелому та через 4–6 міс. Однополюсне біполярне ендопротезування кульшового суглоба при переломах проксимального відділу стегнової кістки виконали 20 хворим. Уламки додатково фіксували спицями Кіршнера (патент України «Спосіб лікування уламкових переломів проксимального відділу стегнової кістки № 101594 від 25.09.2015»). Результати. Після ендопротезування кульшового суглоба встановлено, що відмінні та добрі результати отримано в 95 % хворих. Незадовільні результати отримано у 5 %. Після накісткового остеосинтезу добрий результат встановлений в 1 випадку, незадовільний — у 7 пацієнтів. Причинами незадовільних результатів лікування накістковою пластиною були: наявність скарг хворих на біль у зоні перелому та в зоні кульшового суглоба, наявність кульгавості та укорочення нижньої кінцівки до 1–1,5 см, використання милиць чи ходунків, наявні контрактури кульшового суглоба, вторинне зміщення кісткових уламків (25 %), асептичний некроз головки стегнової кістки (12,5 %). Висновки. У хворих старечого та похилого віку з вертлюжними переломами 3–5-го типів за класифікацією Evans доцільно проводити ендопротезування. Щоб зберегти довжину кінцівки, пропонуємо зберігати міжвертлюжний фрагмент та фіксувати його спицями на ніжці ендопротеза. За результатами лікування встановлено, що при ендопротезуванні суглоба після переломів 3–5-го типів за класифікацією Evans у хворих через 1,5–2 місяці і більше була відновлена функція пересування, яка наближалася до вихідного рівня. Після остеосинтезу довгий час відзначалися порушення у вигляді больового синдрому, обмеження рухів у суглобі, що суттєво впливало на функцію пересуванняProximal femur fractures are closely dependent on patient’s age. Most commonly, they are diagnosed in elderly and senile patients. To 2050 the number of people beyond 65 years in the developed countries will increase twice and account for 2 billion. That is why the importance of treatment of proximal femur fractures will rise even more than nowadays. The purpose was to improve outcomes in elderly patients with proximal femur fractures using bipolar hemiarthroplasty of hip joint. Materials and methods. Forty-three patients with proximal femur fractures were undergone surgery. Among them there are 14 men and 29 women. Twenty-nine patients were of senile age and 14 patients of eldery age. Pain, stato-dynamic activity, deformity and movement amplitude assessed using Harris Hip Score. The open reduction and internal fixation of proximal femur fracture with plate was chosen for 23 patients. Average duration of stay in hospital was from 17 to 21 days. Following, the patients were observed on outpatient basis. Control radiographs were conducted in 2 and 4–6 months after the fracture. Unipolar bipolar endoprosthe-tics was used for 20 patients with proximal femur fracture. Bone fragments were additionally fixed with K-wires (patent, Ukraine, «Method of treatment of comminuted proximal femur fractures No 101594 dated 25.09.2015»). Results. After hip endoprosthetics excellent and good results were obtained in 95 % of cases. Unsa-tisfactory results were obtained in 5 % of cases. After bone plate osteosynthesis good result was obtained in 1 case and bad results were obtained in 7 patients. The bad results in bone plate osteosynthesis were associated with pain complains, lower limb shortening to 1–1.5 cm, lameness, use of walkers and crutches, bone fragments secondary bias (25 %), aseptic femoral neck necrosis (12.5 %). Conclusions. It is better to perform endoprosthetics for elderly and senile patients with proximal femur fractures type 3, 4 and 5 according to Evans classification. We offer a fixation of intertrochanteric fragment to endoprosthetics shaft using the wires to avoid the lower limb shortening. The results demonstrate that patients who had undergone hip endoprosthetics after proximal femoral fractures type 3, 4 and 5 according to Evans classification locomotive function was restored to the initial level after 1.5–2 months and more. After bone plate osteosynthesis, the long-term movement restrictions, pain and locomotive function impairment were observed