Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Серединська Н. М., Суворова О. С., Марченко-Толста К. С. Назва : Порівняльна оцінка протизапальної активності німесуліду та целекоксибу на фоні експериментального ревматоїдного артриту Місце публікування : Фармакологія та лікарська токсикологія. - Київ, 2019. - № 2. - С. 114-118 (Шифр ФУ18/2019/2) Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: АРТРИТ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- ARTHRITIS, EXPERIMENTAL ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS Анотація: Однією з проблем фармакотерапії ревматоїдного артриту (РА) є вибір ефективних та безпечних ліків, зокрема, серед нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). На препаратах зазначеної групи зосереджена увага клініцистів завдяки прояву знеболювальної та протизапальної дії, а також через те, що за застосування «хворобомодифікуючих» засобів нерідко розвиваються непереносимість, низка побічних ефектів, не реєструється належна відповідь пацієнта на лікування тощо. Достатньо високу ефективність щодо знеболювання демонструють селективні інгібітори ЦОГ-2 за умов запальних процесів, що супроводжуються больовим синдромом. Водночас достеменно не встановлено, які з представників зазначеної групи виявлятимуть найзначніший антиексудативний ефект на тлі РА. Мета дослідження – дати порівняльну характеристику протинабрякової активності селективних інгібіторів ЦОГ-2 різних хімічних класів, німесуліду (НМ), целекоксибу (ЦК), за умов їхнього тривалого застосування на різних етапах розвитку експериментального РА. Результати досліджень свідчать, що НМ у гострий період та період маніфестації експериментального РА призводив до зменшення об’єму стопи в білих щурів на 8,8–11,6 % відносно даних у тварин контрольної групи. У всі періоди розвитку патологічного процесу протинабрякова активність НМ була на рівні 9–12 % і суттєво знижувалася до 6 % у період згасання патологічного процесу. Значно ефективнішим за НМ виявився ЦК, що проявлялося в більш значному зменшенні об’єму стопи за дії ЦК порівняно з НМ. У всі періоди спостереження протинабрякова активність ЦК перевищувала таку за дії НМ, причому в гострий період та за згасання РА вона суттєво відрізнялася від протинабрякової активності НМ. Експериментально обґрунтована доцільність переважного застосування ЦК, ніж НМ, з метою зменшення набряків, особливо, у гострий період розвитку експериментального РА та за згасання запального процесу. Дод.точки доступу: Суворова, О. С. Марченко-Толста, К. С.