Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Diehl C. Назва : Use of tranexamic acid in melasma Паралельн. назви :Застосування транексамової кислоти у лікуванні мелазми/ К. Діл Місце публікування : Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2019. - N 3. - С. 104-112 (Шифр УУ32/2019/3) Примітки : Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ПИГМЕНТАЦИИ РАССТРОЙСТВА -- PIGMENTATION DISORDERS ТРАНЕКСАМОВАЯ КИСЛОТА -- TRANEXAMIC ACID Анотація: Tranexamic acid (TA) is an old drug used for a long time to treat or prevent excessive blood loss. In the beginning of the 1950s it was discovered that the amino acid lysine was able to inhibit activation of plasminogen, but the effect was too weak to be a candidate for the treatment of fibrinolytic haemorrhagic conditions. The first mention of TA in dermatology was in 1979 in actinic prurigo, with good results. Later it was demonstrated in vitro that TA was able to block melanogenesis. During the 2010’s more and more trials were published, assessing its efficacy in melasma, but also in erythrotelangiectasic rosacea. First, systemic TA was prescribed, but soon, because of the rare but severe complications susceptible of occurring, topical way was tested, giving similar results without risk of side effects. The particular interest of TA in the management of melasma is due to that it displays an activity at various levels. First, TA was shown to downregulate the activity of mast cells and consequently the release of histamine. Following the review of the currently available literature concerning the use of TA in melasma, it appears that this active ingredient permits achieving a good efficacy in this indication where there is no satisfactory therapy, with minor side effects. There are mainly three modalities of treatment of melasma with TA: oral administration and intradermal and topical applications. From the literature reviewed, it appears that the best results can be achieved by intradermal administration of TA (4 mg/l monthly) or topical 3 % TA (2/day). At this stage, the limitations of the currently available data are double: first, most of studies are concerning Asian skin, and secondly there is a lack of a large scale comparative study encompassing these three different ways of administration, which could confirm (or not) our analysis of currently published dataТранексамова кислота (ТК) — давно відомий препарат, який вже тривалий час використовують для лікування або запобігання надмірної крововтрати. На початку 1950-х років було встановлено, що амінокислота лізин має здатність інгібувати активацію плазміногену, але цей ефект був занадто слабким для того, щоб застосовувати її у лікуванні фібринолітичних геморагічних станів. Перша згадка про застосування ТК у дерматології датована 1979 р.: вона показала хороший результат у лікуванні актинічного пруриго. У подальших дослідженнях in vitro було продемонстровано, що ТК має здатність блокувати меланогенез. Протягом 2010 р. були опубліковані результати низки досліджень з оцінки ефективності ТК у лікуванні меланодермії та еритематозно-телеангіектатичної розацеа. Спочатку цей препарат призначали системно, але згодом через можливі рідкісні, але серйозні ускладнення він був протестований для місцевого застосування. У цьому разі ТК забезпечує аналогічні результати лікування без ризику побічних ефектів. Особливий інтерес до застосування ТК у лікуванні меланодермії зумовлений тим, що вона виявляє активність на різних рівнях. Насамперед ТК пригнічує активність опасистих клітин і, як наслідок, вивільнення гістаміну. На підставі узагальнення даних огляду сучасної літератури щодо застосування ТК при меланодермії з’ясовано, що цей активний інгредієнт забезпечує хорошу ефективність у тих випадках, коли немає задовільної терапії з незначними побічними явищами. Існує три основних способи лікування меланодермії за допомогою ТК: пероральне і внутрішньошкірне введення та місцеве застосування. За даними проаналізованої літератури, найкращих результатів терапії можна досягти за допомогою внутрішньошкірного введення ТК (4 мг/мл на місяць) або місцевого застосування 3 % ТК (двічі на день). На сучасному етапі доступні дані про застосування ТК є обмеженими з двох причин: по-перше, більшість досліджень проведено за участі представників народів Азії; по-друге, немає масштабного дослідження, в якому шляхом порівняльного аналізу оцінили б ефективність цих трьох різних способів уведення препарату, що дало б змогу підтвердити (або не підтвердити) наш аналіз даних сучасних публікацій