Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Красова Н. С., Гладких О. І., Яременко Ф. Г., Тижненко Т. В., Лещенко Ж. А., Свидло І. М., Громаковська О. Б., Овсяннікова Т. М., Коваленко А. О., Ліпсон В. В., Полторак В. В. Назва : Ефекти перспективного активатора сіртуїну-1 на складові енергетичного гомеостазу у щурів з експериментальним цукровим діабетом 2 типу на тлі ожиріння Місце публікування : Пробл. ендокринної патології. - Харьков, 2019. - N 4. - С. 116-122 (Шифр ПУ17/2019/4) MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY ГЕМОСТАЗ -- HEMOSTASIS СИРТУИН 1 -- SIRTUIN 1 ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA Анотація: НАД+-залежна деацетилаза сіртуїн-1 (SIRT1) є перспективною фармакологічною мішенню для лікування пов’язаних із віком порушень включно з ожирінням та цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Метою роботи було оцінити оригінальну гетероциклічну сполуку з умовною назвою пірабентін з доведеною in situ здатністю активувати сіртуїн-1 людини відносно впливу на складові енергетичного гомеостазу у щурів з експериментальним ЦД 2 типу на тлі ожиріння. Дослідження проведено на статевозрілих самцях щурів Вістар (n=24). ЦД 2 типу з ожирінням моделювали шляхом введення низької дози стрептозотоцину після 100-добового утримання тварин на комбінованій високожировій та високофруктозній дієті, контрольна група тварин відповідної статі та віку споживала стандартне харчування. Пірабентін вводили перорально в дозі 50 мг/кг маси тіла у вигляді водної суспензії з Твіном-80 щоденно протягом 30 діб. Препарат порівняння метформін надавали за аналогічною схемою в дозі 50 мг/кг маси тіла, контрольна група отримувала плацебо. Оцінювали толерантність до глюкози глюкозооксидазним методом, ліпідний профіль ферментативно, масу абдомінальної жирової тканини за фракціями та функціонального стану мітохондрій гепатоцитів за інтенсивністю дихання та окислювального фосфорилювання полярографічним методом. Встановлено, що 30-добове введення пірабентіну щурам з ЦД 2 типу реалізувалося у статистично значущому зниженні базальної глікемії, інтолерантности до глюкози, дисліпідемії, маси тіла та відносної маси фракцій абдомінальної жирової тканини тварин зі співставною з препаратом порівняння ефективністю. Це супроводжувалося поліпшенням окислювального фосфорилювання та, відповідно, функціональної активності мітохондрій печінки Дод.точки доступу: Красова, Н. С. Гладких, О. І. Яременко, Ф. Г. Тижненко, Т. В. Лещенко, Ж. А. Свидло, І. М. Громаковська, О. Б. Овсяннікова, Т. М. Коваленко, А. О. Ліпсон, В. В. Полторак, В. В.