Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Поліщук Д. С., Поліщук С. Й. Назва : Лімфоцитарна інфільтрація Ієсснера-Канофа. Клінічне спостереження Місце публікування : Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2019. - N 4. - С. 80-84: кольор. ілюстр. (Шифр УУ32/2019/4) Примітки : Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: КОЖНЫЕ БОЛЕЗНИ -- SKIN DISEASES ПСЕВДОЛИМФОМА -- PSEUDOLYMPHOMA ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS Анотація: Лімфоцитарна інфільтрація Ієсснера—Канофа входить у групу Т-клітинних псевдолімфом шкіри за схожістю клініко-гістологічної картини зі злоякісною лімфомою шкіри, проте на відміну від неї має доброякісний перебіг з перевагою в гістологічній картині Т-лімфоцитів, представлених CD4+ Т-хелперами. У діагностиці захворювання важливими критеріями є: переважно чоловіча стать (проте жінки хворіють також), тривалий хвилеподібний перебіг з тенденцією до спонтанного регресу, відсутність прогресування процесу із залученням інших органів і систем, покращення стану хворого в літній період, зв’язок початку захворювання та його загострень із супутньою патологією травного тракту або іноді з прийомом лікарських препаратів, клінічна картина якого представлена у вигляді одиничних бляшок, рідше папул, в основному на обличчі, без лущення на поверхні, виразок, атрофій та рубцювання, дані гістологічного дослідження — інтактний епідерміс, відсутність вакуольної дистрофії базального прошарку та мікроабсцесів Потріє, густий лімфогістіоцитарний інфільтрат навколо додатків шкіри та судин без атипових клітин, відокремлений від епідермісу смугою незміненого колагену, відсутність світіння імуноглобуліну G та комплементу С3 на кордоні дермо-епідермального з’єднання, переважання Т-лімфоцитів, представлених CD4+ Т-хелперами, та відсутність клональності при проведенні молекулярно-біологічних методів дослідження. У статті представлено опис та проілюстровано стан, починаючи з 2015 до 2018 р., клінічного спостереження пацієнтки із захворюванням на лімфоцитарну інфільтрацію Ієсснера – Канофа. З моменту звернення до нашого закладу хворій призначались такі системні препарати: глюкокортикостероїди, антигістамінні, антибіотики з групи рифампіцину з одночасним застосуванням пробіотиків, гепатопротекторів, фолієвої кислоти. Місцево топічні засоби пімекролімусу та такролімусу почергово. В результаті застосування такої схеми лікування у хворої на сьогодні досягнуто стану неповної клінічної ремісії Дод.точки доступу: Поліщук, С. Й.