Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Гойко О. Г., Климчук Л. І., Тимошенко С. В. Назва : Проблеми діагностики та лікування карпального тунельного синдрому Місце публікування : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 35-41 (Шифр ВУ11/2019/4) Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ЗАПЯСТНОГО КАНАЛА СИНДРОМ -- CARPAL TUNNEL SYNDROME ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ ОШИБКИ -- DIAGNOSTIC ERRORS Анотація: Поширеність тунельних невропатій серед захворювань периферичної нервової системи сягає 40%, і серед них зап’ястковий, або карпальний, тунельний синдром (КТС) є найбільш поширеним. Мета дослідження. Оцінка ефективності діагностики та лікування хворих із КТС та визначення основних проблем клінічного менеджменту цієї патології. Матеріали і методи. У статті проведено аналіз клінічних та електроміографічних даних обстеження 150 пацієнтів, симптоми яких відповідали діагностичним клінічним критеріям КТС. Середній вік хворих складав 57,1±11,9 років. Переважали особи жіночої статі - 122 (81%) та пацієнти із двостороннім ураженням 92 (61%). Результати. Більшість хворих 86 (57%) звернулася у віддалені терміни (6 місяців) від початку захворювання. З 128 хворих у 67 (52%) за даними ЕМГ виявлено тяжкий ступінь компресійно-ішемічної невропатії серединного нерва в карпальному каналі однієї або обох кистей. 27 (18%) пацієнтів із різних причин не зверталися за медичною допомогою. 61 (41%) хворий був направлений або самостійно звернувся в ДУ “ІТО НАМН України” з невстановленим діагнозом КТС, із них 40 (66%) на попередніх етапах отримували лікування остеохондрозу шийного відділу хребта (ОХШВХ), 21 (34%) - іншої ортопедичної патології. Незважаючи на типову клінічну картину КТС та відсутність позитивної динаміки, 52% пацієнтів лікували ОХШВХ та інші захворювання понад 6місяців. Згідно з анамнезом захворювання жодному хворому не виконувалася електроміографія на попередніх етапах діагностики. 62 (41%) хворих лікувалися консервативно з приводу КТС із короткотривалим покращенням або без позитивного ефекту, причому 65% - лікувалися 6місяців та більше. Тільки 4 (6%) хворим на етапах лікування виконано параневральну блокаду з глюкокортикостероїдами. Висновки. У структурі діагностичних і тактичних помилок у хворих із КТС переважають випадки неправильно встановленого діагнозу та неефективного тривалого консервативного лікування. Відсутність єдиної системи клінічного менеджменту цієї патології (від поетапної клініко-інструментальної діагностики до послідовної схеми лікування) і, як наслідок, довготривала неефективна консервативна терапія призводять до поглиблення змін у нерві та погіршення прогнозу щодо ефективності відновлення функції надалі Дод.точки доступу: Климчук, Л. І. Тимошенко, С. В.