Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Колесник М., Степанова Н., Снісар Л., Лебідь Л., Непомнящий В., Савченко С. Назва : Сечова кислота та ризик порушення функції нирок у хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом: попередні результати поточного одноцентрового проспективного дослідження Місце публікування : Український журнал нефрології та діалізу. - К., 2020. - N 1. - С. 30-35 (Шифр УУ39/2020/1) MeSH-головна: ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ -- GLOMERULONEPHRITIS НЕФРОТИЧЕСКИЙ СИНДРОМ -- NEPHROTIC SYNDROME МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID Анотація: Метою дослідження було оцінити, чи асоційована концентрація сечової кислоти сироватки крові з ризиком зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворих на гломерулонефрит (ГН) з нефротичним синдромом. Пацієнти та методи. Матеріалом для цієї публікації стали результати обстеження 38 пацієнтів з вперше діагностованим ГН та нефротичним синдромом, які були залучені до обсерваційного проспективного дослідження протягом 2019 року і є фрагментом поточного дослідження «Вивчити вплив стану обміну оксалатів і уратів на еволюцію уражень нирок різної етіології». Окрім рутинного клініко-лабораторного обстеження в усіх пацієнтів визначали концентрацію сечової кислоти (СК) у крові та сечі, за формулою CKD-EPI розраховували ШКФ (мл/хв/1,73 м2). Гіперурикемією вважали концентрацію сечової кислоти ≥420 мкмоль/л (7 мг/дл) у чоловіків та ≥360 мкмоль/л (6 мг/дл) у жінок. Крім того, усім включеним у дослідження пацієнтам було виконано прижиттєву пункційну біопсію нирки під контролем УЗД. Результати. Серед включених у дослідження пацієнтів було 26/38 (68,4%) чоловіків та 12/38 (31,6%) жінок. Вік хворих коливався від 18 до 69 років та у середньому становив 37 [28-48] років. Середня тривалість ХХН на час госпіталізації та проведення пункційної біопсії нирки склала 11,0 [5,2-37,4] місяців. Гіперурикемія визначена у 14/38 (37 %) пацієнтів. Концентрація СК сироватки мала зворотний кореляційний зв’язок зі ШКФ пацієнтів (r = -0,44; p = 0,003). Рівень уратурії достовірно залежав від ступеню хронічних змін за результатами гістологічної оцінки біоптатів нирок (r = 0,66; p ˂ 0,00013). Багатофакторний логістичний аналіз, до якого були включені і класичні фактори ризику прогресування ХХН у хворих на ГН (альбумін та креатинін сироватки, загальний білок крові, рівень добової протеїнурії, вік пацієнтів і артеріальна гіпертензія) підтвердив достовірність отриманих результатів, а саме: гіперурикемія незалежно асоціювалась з прогресуванням ХХН (ВШ 19,2 (95% ДІ 1,8; 209,5), χ2 = 8,4; р = 0,003). Висновки. Гіперурикемія спостерігається у 37 % хворих на ГН з нефротичним синдромом та є незалежним фактором ризику прогресування ХХН. Набір пацієнтів триває для завершення статистичного аналізу та підтвердження нашої гіпотези Дод.точки доступу: Колесник, М. Степанова, Н. Снісар, Л. Лебідь, Л. Непомнящий, В. Савченко, С.