Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Kostiuk O. H., Hodovan N. L., Gormash P. P., Taran I. V., Grebeniuk D. I., Mashevska O. V. Назва : Morphological changes in the heart of rats after serial intravesical administration of Doxorubicin Паралельн. назви :Морфологічні зміни у серці щурів при серійному внутрішньоміхуровому введенні Доксорубіцину Місце публікування : Вісник морфології. - 2021. - Т. 27, № 1. - С. 5-11 (Шифр ВУ8/2021/27/1) Примітки : Bibliogr. at the end of the art. MeSH-головна: КАРДИОМИОПАТИИ -- CARDIOMYOPATHIES МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS АНТИМЕТАБОЛИТЫ ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ -- ANTIMETABOLITES, ANTINEOPLASTIC Анотація: Along with a pronounced antitumor effect, Doxorubicin causes systemic effects with damage to vital organs, including the heart. It prompts the search for ways to prevent the cardiotoxic effect of the drug, one of which could be its intravesical administration. The aim of the study was to develop a method of serial intravesical administration of Doxorubicin in medium therapeutic doses in an experiment and to evaluate the cardiotoxic effect of the drug. 42 female Wistar rats were included in the study. The control group consisted of 7 intact rats. The experimental group consisted of 35 rats who received intravesical chemotherapy with Doxorubicin at a dose of 5 mg/kg once a week for 5 weeks. On days 7th, 14th, 21st, 28th, 35th the hearts of experimental animals were taken for morphological examination. Histomorphometrically determined: the diameter of cardiomyocytes (in the middle part) and the transverse diameter of their nucleus, the width of the interstitial space (endo- and perimysium). The data of histomorphological and histomorphometric examination of the myocardium testified that all animals of the experimental group had a circulatory disorder in the heart muscle at the level of hemomicrocirculation. Such changes led to cardiomyocyte hypotrophy, interstitial edema and fibrosis. During intravesical chemotherapy, the animals showed marked changes in the myocardium, such as expansion of the endomysial zone, due to capillary congestion and edema, in comparison with animals of the intact group. At the end of the experiment, the animals of the experimental group retained the expansion of the endomysial zone, mainly due to interstitial fibrosis. Such changes indicate myocardial hypoxemia with damage and death of cardiomyocytes, activation of interstitial and replacement collagen formation. The obtained morphological data partially indicate the development of dilated cardiomyopathy in experimental animals. However, these changes were less pronounced than the previously described changes that occur after systemic administration of the drug. Additional studies of the electrophysiological activity of the heart and biochemical markers will make it possible to fully assess the degree of cardiotoxicity of Doxorubicin after its intravesical administration. Thus, serial intravesical administration of Doxorubicin in moderate therapeutic doses according to the proposed method causes changes in the myocardium of experimental animals, which are partially similar to the changes in the heart of people receiving chemotherapy with this drugПоряд з вираженим протипухлинним ефектом Доксорубіцин спричиняє системний вплив із ураженням життєво важливих органів, зокрема серця. Це спонукає до пошуку способів попередження кардіотоксичного впливу препарату, одним із яких може бути внутрішньоміхурове його введення. Мета дослідження – розробити спосіб серійного внутрішньоміхурового введення Доксорубіцину у середньотерапевтичних дозах в експерименті та оцінити кардіотоксичний ефект препарату. До дослідження були включені 42 самки щурів лінії Wistar. Контрольну групу склали 7 інтактних щурів. Дослідну групу склали 35 щурів, котрим проводили внутрішньоміхурову хіміотерапію Доксорубіцином у дозі 5 мг/кг 1 раз на тиждень протягом 5 тижнів. На 7, 14, 21, 28 та 35 добу вилучали серця дослідних тварин для морфологічного дослідження. Гістоморфометрично визначали: діаметр кардіоміоцитів (у серединній їх частині) і поперечний діаметр їх ядра, ширину інтерстиціального простору (ендо- та перимізія). Дані гістоморфологічного та гістоморфометричного дослідження міокарда свідчили про те, що у всіх тварин дослідної групи мало місце порушення кровообігу в серцевому м’язі на рівні гемомікроциркуляції. Такі зміни призводили до гіпотрофії кардіоміоцитів, інтерстиціального набряку та фіброзу. При проведенні внутрішньоміхурової хіміотерапії у тварин відмічалися виражені зміни міокарда, такі як розширення зони ендомізію, за рахунок капілярного повнокрів’я та набряку, у порівнянні з тваринами інтактної групи. Наприкінці експерименту у тварин дослідної групи зберігалось розширення зони ендомізію в основному за рахунок інтерстиціального фіброзу. Подібні зміни вказують на гіпоксемію міокарда з ушкодженням та загибеллю кардіоміоцитів, активацією інтерстиціального та замісного колагеноутворення. Отримані морфологічні дані частково свідчать про розвиток у експериментальних тварин дилятаційної кардіоміопатії. Проте дані зміни були менш вираженими, ніж описані нами раніше зміни, що виникали після системного введення препарату. Додаткові дослідження електрофізіологічної діяльності серця та біохімічних маркерів дозволять повною мірою оцінити ступінь кардіотоксичності Доксорубіцину при його внутрішньоміхуровому введенні. Таким чином, серійне внутрішньоміхурове введення Доксорубіцину у середньотерапевтичних дозах за запропонованою методикою викликає в міокарді експериментальних тварин зміни, котрі частково подібні до змін у серці людей, котрі отримують хіміотерапію даним препаратом Дод.точки доступу: Kostiuk, O. H. Hodovan, N. L. Gormash, P. P. Taran, I. V. Grebeniuk, D. I. Mashevska, O. V.