Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Курінний Д. А., Рушковський С. Р., Демченко О. М., Пілінська М. А. Назва : Особливості впливу астаксантину на реалізацію радіаційно-індукованого ефекту свідка в лімфоцитах периферійної крові людини Місце публікування : Журнал Національної академії медичних наук України. - К., 2019. - Том 25, N 2. - С. 133-138 (Шифр ЖУ3н/2019/25/2) MeSH-головна: КУЛЬТУРНЫХ СРЕД МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ -- CULTURE TECHNIQUES КЛЕТКИ КУЛЬТИВИРУЕМЫЕ -- CELLS, CULTURED IN VITRO МЕТОДЫ -- IN VITRO TECHNIQUES ИОНИЗИРУЮЩЕЕ ИЗЛУЧЕНИЕ, ДОЗА-РЕАКЦИЯ -- DOSE-RESPONSE RELATIONSHIP, RADIATION ЛИМФОЦИТЫ -- LYMPHOCYTES T-ЛИМФОЦИТЫ, ХЕЛПЕРЫ-ИНДУКТОРЫ -- T-LYMPHOCYTES, HELPER-INDUCER ЭФФЕКТ СВИДЕТЕЛЯ -- BYSTANDER EFFECT ДНК РЕПАРАЦИЯ -- DNA REPAIR ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS КАРОТИНОИДЫ -- CAROTENOIDS Анотація: Мета: визначити вплив астаксантину на розвиток ефекту свідка в культурі лімфоцитів периферичної крові людини при спільному культивуванні неопромінених та опромінених in vitro в дозі 0,5 Гр клітин. Методи. Цільну кров додавали в культуральне середовище RPMI-1640 у співвідношенні 1:10, частину культур опромінювали ?-квантами (випромінювач IBL-237C, доза 0,5 Гр, - потужність 2,34 Гр/хв). Опромінені культури (клітини-індуктори) та неопромінені (клітини-свідки) культивували протягом 48 годин у сполучених ємностях, розділених мембраною. Астаксантин у кінцевій концентрації 20,0 мкг/мл додавали безпосередньо перед опроміненням. Аналіз рівня пошкоджень ДНК в лімфоцитах периферичної крові людини проводили за допомогою модифікованого методу кометного електрофорезу (Comet assay) в нейтральних умовах. Зображення «комет» аналізували за допомогою програми ImageJ з використанням плагіну OpenComet. В якості параметра для визначення відносного рівня пошкодження ДНК використовували показник Tail Moment (ТМ). Статистичне оброблення даних проводили за загальноприйнятими методами. Результати. У неопромінених клітинах-свідках після спільного культивування з опроміненими лімфоцитами периферичної крові встановлено достовірне зростання ТМ (р ‹ 0,05), що вказує на індукцію ефекту свідка. Вплив астаксантину на клітини-індуктори та клітини-свідки відрізнявся. У клітин-індукторів додавання каротиноїду достовірно не зменшувало рівень міграції ДНК. Отриманий результат указує на індукцію астаксантином зворотнього ефекту свідка (Rescue Effects). У клітинах-свідках астаксантин призводив до статистично значущого збільшення виходу ДНК порівняно з даними, отриманими без каротиноїду (р ‹ 0,05). Частотний аналіз розподілу «комет за рівнем ТМ показав, що збільшення виходу ДНК при додаванні астаксантину можна пояснити скоріше активацією генів, ніж збільшенням рівня пошкоджень ДНК. Висновки. Астаксантин у кінцевій концентрації 20,0 мкг/мл призводив до збільшення виходу ДНК у клітинах-свідках і не змінював показник міграції ДНК у клітинах-індукторах Дод.точки доступу: Курінний, Д. А. Рушковський, С. Р. Демченко, О. М. Пілінська, М. А.