Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : П’єтт, Пол Назва : Метааналізи та рандомізовані контрольовані дослідження: що повинні знати клініцисти для профілактики звичних і спонтанних викиднів нез’ясованого генезу? Місце публікування : Репродуктивна ендокринологія. - Київ, 2021. - N 5. - С. 39-44 (Шифр РУ6/2021/5) MeSH-головна: АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ -- ABORTION, SPONTANEOUS Анотація: Етіопатологія звичного невиношування є сукупністю різноманітних чинників, що включає хромосомні дефекти, генетичні або структурні аномалії, ендокринні аномалії, інфекції, дисфункцію імунної системи, тромбофілічні розлади, антифосфоліпідний синдром і нез’ясовані причини. Давно відомо, що для збереження вагітності та її фізіологічного розвитку необхідний прогестерон. Недостатня секреція і низький його рівень у сироватці крові на ранніх термінах вагітності асоціюється із загрозою викидня та втратою вагітності на більш пізніх строках – до 16 тижня гестації. Ефективність застосування вагінального мікронізованого прогестерону (ВМП) у дозі 400 мг двічі на добу в І триместрі вагітності оцінювали у двох останніх великих високоякісних багатоцентрових плацебо-контрольованих дослідженнях, одне з яких включало вагітних із повторними викиднями нез’ясованого ґенезу (дослідження PROMISE), а друге – жінок із ранніми втратами вагітності (дослідження PRISM). Ключовим висновком, уперше зробленим у дослідженні PROMISE, а потім підтвердженим у випробуванні PRISM, було те, що лікування ВМП асоціювалося зі зростанням рівня живонародження відповідно до кількості попередніх викиднів. Було показано, що не існує жодних доказів щодо проблем із безпекою застосування натурального мікронізованого прогестерону. Лікування із застосуванням ВМП необхідно рекомендувати жінкам із кровотечею на ранніх термінах вагітності, які в анамнезі мають один чи більше викиднів. Рекомендований режим терапії – 400 мг 2 рази на день (800 мг/добу) інтравагінально, починаючи від моменту виявлення кровотечі строком до 16 тижнів вагітності. Надалі залишається невизначеність щодо ефективності й безпечності альтернативних прогестагенів (зокрема, дидрогестерону) для лікування жінок із високим ризиком загрози переривання вагітності та звичним невиношуванням. Важливо, що дидрогестерон є синтетичним прогестином, структура якого суттєво відрізняється від природного прогестерону, через що існує потреба однозначно довести коротко- і довгострокову безпечність цього препарату, перш ніж розглядати його застосування у клінічній практиці