Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Голубченко О. Ю., Фліс П. С. Назва : Оцінка ефективності застосування міждисциплінарного підходу у лікуванні пацієнтів з ятрогенними функціональними розладами зубощелепно-лицьової ділянки, сполученими з первинно-глибоким прикусом, згідно з динамікою змін показників електроміографічного дослідження Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2022. - Т. 26, № 2. - С. 3-10 (Шифр БУ5/2022/26/2) Примітки : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ЯТРОГЕННЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ -- IATROGENIC DISEASE ПРИКУС ГЛУБОКИЙ -- OVERBITE ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВЫЕ АНОМАЛИИ -- MAXILLOFACIAL ABNORMALITIES ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY Анотація: Виявлено, що одним із найбільш дискутабельних питань є момент переходу до наступного етапу лікування. Коли, як, та які критерії оцінки якості проведеного лікування, окрім суб’єктивних відчуттів. Часто стає незрозумілим, яку і в якій послідовності слід проводити терапію, та яких фахівців залучати до цього процесу, яку використовувати лікувально діагностичну апаратуру на підготовчих до стаціонарного протезування етапах. Мета роботи – підвищення якості комплексного і, в його контексті, ортодонтичного лікування шляхом пошуку найбільш сприятливих умов та термінів, які необхідні для реалізації адаптативних можливостей організму на етапах реконструктивних маніпуляцій у пацієнтів з оклюзійними порушеннями зубощелепно-лицьового апарату (ЗЩЛА), котрі виникли або були спровоковані внаслідок стоматологічних втручань. Матеріал і методи Проведено проспективне групове клінічне дослідження. Формування груп відбувалося за рахунок загальної клінічної вибірки, що складала 105 хворих, вікового діапазону 18-45 років (середній вік 29,9±6,1 року) з ятрогенними функціональними протетичними порушеннями, ускладненими первинно-глибоким прикусом. Виділено три клінічні групи. Перша - нараховувала 37 пацієнтів із переважно м’язовою симптоматикою, друга – 42 пацієнти з дисфункційними проявами з боку скоронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), третя - включила в себе 26 хворих, що окрім м’язової та/або суглобової симптоматики мали первинні невротичні розлади. З метою порівняння ефективності лікування кожну з клінічних груп розподілено на дві підгрупи залежно від алгоритму лікування, що застосовувався,- до першої підгрупи входили пацієнти, що були проліковані за розробленою нами схемою, а до другої підгрупи входили пацієнти, що лікувались за загальноприйнятою методикою. Результати. Спостерігалось зниження амплітуди біоелектричної активності та зменшення часу періоду активності, а відповідно, і наближення коефіцієнта активності до одиниці в пацієнтів із вертикальними аномаліями прикусу, необтяженими скупченістю зубів, настав вже на етапі шинотерапії. Висновки. Проведені нами дослідження дають можливість спрогнозувати не лише терміни лікування, але й об’єм оклюзійної корекції в сполученні з реконструкцією положення нижньої щелепи та корекцією загальносоматичного стану організму пацієнта. Дод.точки доступу: Фліс, П. С.