Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Горпинченко І. І., Корнієнко А. М., Щербак М. А., Роспутняк С. С. Назва : Напрямки розвитку генітальної хірургії на сучасному етапі. Особливості, деталі, нюанси Паралельн. назви :Directions of Development of Modern Genital Surgery. Features, Details, Nuances Місце публікування : Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 16-32 (Шифр ЗУ37/2021/4) Примітки : Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL ПОЛОВОЙ ЧЛЕН -- PENIS ПОЛОВОГО ЧЛЕНА ПРОТЕЗ -- PENILE PROSTHESIS АФФЕКТИВНЫЕ ПСИХОТИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- AFFECTIVE DISORDERS, PSYCHOTIC ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE Анотація: Якість життя та самооцінка сучасного чоловіка значною мірою визначаються зовнішнім виглядом та функціональним станом його статевого органа. Досить високий попит на удосконалення морфофункціональних властивостей статевого члена є рушійною силою прогресу у сфері пенільної хірургії. Попри позитивне значення різноманіття арсеналу оперативних методик для задоволення потреб пацієнта, останнє накладає додаткові вимоги щодо стандартизації, оцінки безпечності та розробки алгоритмів їх вибору. За цих обставин існує значна потреба у публікаціях, які б знайомили спеціаліста з практичними аспектами хірургії зовнішніх статевих органів у чоловіківМета дослідження: проаналізувати сучасні алгоритми ведення пацієнтів із різними патологіями/дефектами статевого члена (пенільною дисморфофобією, еректильною дисфункцією, хворобою Пейроні, вродженою девіацією, пріапізмом, кавернозним фіброзом, травмами та пухлинами) та методики їхньої хірургічної корекції. Матеріали та методи. Бібліосемантичний матеріал, що висвітлює сучасні аспекти та напрямки розвитку генітальної хірургії за останні 10 років, та данні історій хвороб пацієнтів, що звернулися у відділ сексопатології та андрології ДУ «Інститут урології НАМН України» з приводу патологічних процесів статевого члена, що потребували хірургічної корекції. Результати. Продемонстровано, що при ведені пацієнта з анатомічними дефектами статевого члена, алгоритм дій спеціаліста має включати аналіз і корекцію деформації на основі геометричних принципів; збільшення розмірів і/або подовження короткої сторонни (малої кривизни); мінімізація ускладнень (втрата чутливості, гематома, некроз); збереження або відновлення еректильної функції; відновлення сечівника (довжини і калібру), приведення уродинамічних показників у норму для здійснення повноцінного сечовипускання, відновлення повноцінного сексуального життя з адекватною психологічною адаптацією. Показано, що важкі форми порушень ерекції, які не піддаються терапевтичній корекції, вимагають встановлення пенільних імплантів. З іншого боку, пенільна імплантація протипоказана при декомпенсованому цукровому діабеті, декомпенсації серцево-судинної системи, онкологічних захворюваннях на пізніх стадіях, гострих запальних процессах різної локалізації, психічних захворювання, ураженнях шкірних покривів різної етіології в зоні калитки і статевого члена, активних урогенітальних інфекціях, пацієнтам з високою частотою повторних ендоскопічних процедур, дефектами тканин в зоні операції з прогнозованою неспроможністю їх при натягу, гіперчутливістю до силікону, невідповідністю розмірів кавернозних тіл розмірами обраного типу імпланта. Доведено, що лігаментотомія, корпоропластика дозволяють запобігти втраті довжини статевого члена після імплантації, однак збільшують вірогідність розвитку ускладнень. Серед ускладнень пенільної імплантації відзначено: протез-асоційована інфекція, ерозії, міграція або екструзія протеза, міграція проксимальних наконечників, механічна неспроможність протеза, тканинна і/або алергічна реакція, гостра затримка сечі, больовий синдром, гематома, набряк і лімфостаз, гангрена статевого члена, інтраопераційна перфорація сечівника або кавернозних тіл. Наведені клінічні випадки певних ускладнень та методи їх усунення. Вибір методики корекції девіації статевого члена визначається станом еректильної функції, довжиною статевого члена, кутом викривлення, побажаннями пацієнта. За умов збереження еректильної функції або ефективності фармакотерапії може проводитись графтінг (короткий статевий член, кут викривлення 60°, наявність деформацій) або плікація (достатня довжина статевого члена, кут викривлення 60°, деформації відсутні). При еректильній дисфункції за умови неефективності фармакотерапії показана імплантація. Заключення. На сучасному етапі основним напрямком руху в генітальній хірургії є поєднання естетики та функціональності. Спеціаліст з пенільної хірургії має володіти навичками уролога-андролога, естетичного хірурга та психолога. У пацієнтів з пенільною дисморфофобією суб’єктивна оцінка зовнішнього вигляду статевих органів корелює з психологічним статусом. Головна психологічна особливість пацієнта з пенільною дисморфофобією – незадоволеність розмірами статевого члена (довжина та/або товщина) при нормальних анатомічних співвідношеннях. Сучасний арсенал пенільної хірургії є різноманітним і включає методики корекції девіацій/деформацій, збільшення розмірів (довжини/ товщини); аксіальної ригідності, пропускної здатності сечівника (довжини і калібру), в ході яких можуть бути використані імплантати. Пенільна хірургія асоціюється з ризиком важких ускладнень: втрата чутливості голівки, гематома, некроз, протезасоційована інфекція, порушення цілісності кавернозних тіл та сечівника. Подальші дослідження мають визначити оптимальні алгоритми вибору певних хірургічних методик з урахуванням естетичних, функціональних критеріїв та безпеки Дод.точки доступу: Горпинченко, І. І. Корнієнко, А. М. Щербак, М. А. Роспутняк, С. С.