Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Конопкіна Л. І., Щудро О. О. Назва : Функціональний стан дихальної системи у хворих із задишкою, які перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19 Паралельн. назви :Respiratory System Functional Status in Patients with Dyspnea who have Experienced Non-Hospital Acquired Pneumonia Associated with COVID-19 Місце публікування : Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 21-30 (Шифр АУ22/2023/4) Примітки : Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS ОДЫШКА -- DYSPNEA ПЛЕТИЗМОГРАФИЯ -- PLETHYSMOGRAPHY ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL Анотація: Мета дослідження — оцінити вентиляційну функцію легень та дифузійну здатність легень в підгострому періоді COVID-19 у хворих із задишкою, які перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19, та визначити ефективність лікування за наявності бронхообструктивних змін. Матеріали та методи. Обстежено 102 пацієнта із задишкою в підгострому періоді COVID-19 (на 47 (38; 62) добу від появи перших симптомів хвороби), які у квітні — листопаді 2021 року перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19. Середній вік обстежених — (54,5 ± 9,5) року, чоловіків — 49 (48,0 %). Залежно від тяжкості перенесеного COVID-19 у гострому періоді основна група поділена на три підгрупи: до підгрупи 1 увійшов 41 хворий (середній вік — (56,3 ± 5,5) року; чоловіків — 16 (39,0 %)), які мали середньо-тяжкий перебіг гострого періоду хвороби; до підгрупи 2 — 46 хворих (середній вік — (54,7 ± 7,3) року, чоловіків — 26 (56,5 %)), які мали тяжкий перебіг гострого періоду COVID-19; до підгрупи 3 — 15 хворих (середній вік — (57,2 ± 6,2) року, чоловіків — 7 (46,7 %)), які мали критичний перебіг гострого періоду COVID-19. Методи дослідження: загальноклінічні методи, модифікована шкала Борга щодо виразності задишки, спірометрія, бодіплетизмографія, визначення дифузійної здатності легень. Групі пацієнтів з виявленими бронхообструктивними порушеннями призначали комбінований препарат бронхолітичної дії (фенотерол + іпратропія бромід — дозування 20 та 50 мкг відповідно). Ефективність терапії була оцінена через один місяць лікування. Результати. Рівень задишки в цілому по групі становив (4,3 ± 2,8) бали: у підгрупі 1 — (1,1 ± 0,6) бала, у підгрупі 2 — (2,5 ± 1,0) бала, у підгрупі 3 — (4,7 ± 1,8) бала. Проведений кореляційний аналіз показав, що рівень задишки у підгрупах хворих у підгострому періоді COVID-19 залежав від тяжкості гострого періоду хвороби (r = 0,56 (р 0,001)). Окрім задишки, 54 (52,9 %) хворих скаржилися на кашель легкого ступеня виразності. У підгрупі 1 у 23 (56,2 %) хворих не було виявлено ані спірометричних (за цифровими значеннями), ані спірографічних (за даними візуалізації кривої «потік-об’єм») змін. У решти пацієнтів цієї підгрупи визначалися обструктивні порушення легкого ступеня виразності (за рівнями ОФВ 1 та ОФВ 1 /ФЖЄЛ) або спірографічні зміни кривої «потікоб’єм» (у вигляді інцизури) (у 11 (26,8 %) та 7 (17,0 %) хворих відповідно). Хворих, які б мали рестриктивні або змішані типи пору- шень, виявлено не було. У підгрупі 2 менше половини (21 (45,6 %) із 46) не мали вентиляційних порушень. У 16 (34,8 %) хворих були виявлені вентиляційні порушення за рестриктивним типом помірного ступня виразності; у 6 (13,0 %) хворих — обструктивні порушення, причому легкого ступеня виразності; у 1 (2,2 %) хворого — змішані порушення з переважанням рестриктивних змін; у 2 (4,4 %) хворих — візуалізаційні зміни кривої потік «потік-об’єм» (у вигляді інцизури). У підгрупі 3 лише 20,0 % хворих не мали вентиляційних порушень, тоді як у 10 хворих (66,7 %) виявлено рестриктивні зміни, а у 2 (13,3 %) — змішані порушення з переважанням рестриктивних змін; інших типів вентиляційних порушень виявлено не було. У 9 (23,0 %) хворих підгрупи 1 та 2 були виявлені візуалізаційні (спірографічні) зміни кривої «потік-об’єм» з наявністю інцизури, а проведена бодіплетизмографія зареєструвала підвищення опору бронхів (показники Raw та sRaw становили 215 (170; 350) та 240 (190; 378) % від належних величин відповідно), що й підтвердило наявність у них бронхіальної обструкції. Лікувальну групу склали 26 (25,5 %) хворих, які у підгострому періоді мали задишку обумовлену бронхообструктивним синдромом: до підгрупи 1 л увійшло 17 хворих із ознаками бронхіальної обструкції за цифровими даними спірометричних показників ОФВ 1 та ОФВ 1 /ФЖЄЛ; до підгрупи 2 л — 9 хворих із ознаками бронхіальної обструкції за візуалізаційними даними кривої «потік-об’єм» та показниками бодіплетизмографії. Через один місяць після лікування задишка повністю зникла у 10 (58,8 %) із 17 хворих підгрупи 1л та у всіх хворих підгрупи 2 л ; кашель турбував лише 3 із 16 (18,8 %) хворих підгрупи 1л та 1 із 6 (16,7 %) хворих підгрупи 2л . У підгрупі 1 л покращилися рівні спірометричних показників бронхообструкції (ОФВ 1 та ОФВ 1 / ФЖЄЛ зросли з 77 (69; 83) до 91 (85; 101) % від належних величин та з 0,69 (0,58; 0,81) до 0,80 (0,75; 0,84) відповідно (р 0,05)), а у підгрупі 2 л — рівні бодіплетизмографічних показників бронхообструкції (Raw та sRaw зменшилися з 215 (170; 350) до 117 (110; 134) % від належних величин та з 240 (190; 378) до 119 (109; 142) % від належних величин відповідно (р 0,05)). Порушена дифузійна здатність легень була зареєстрована у 52 (68,4 %) обстежених. У підгрупі 3 100 % хворих мали порушення дифузійної здатності легень, а у підгрупах 1 та 2 — 52,0 та 67,5 % відповідно (р 0,05). Рівень DLCO був найнижчим у хворих підгрупи 3 та найвищим у підгрупі 1 (47,6 ± 9,8) та (64,3 ± 10,8) % відповідно (р 0,05)). Висновки. Виразність задишки в підгострому періоді COVID-19 залежить від тяжкості перебігу хвороби в гострому періоді. У 46,1 % хворих, що мають задишку в підгострому періоді COVID-19, спостерігаються різні типи вентиляційних порушень: при середньо-тяжкому перебігу гострого періоду хвороби — бронхообструктивні зміни (у 43,8 % випадків); при тяжкому перебігу — обструктивні (у 17,4 % випадків), рестриктивні (у 34,8 % випадків) та змішані (у 2,2 % випадків) порушення; при критичному перебігу — рестриктивні (у 66,7 % випадків) та змішані (у 13,3 % випадків) порушення. Обструктивні порушення в підгострому періоді COVID-19 проявляються змінами таких спірометричних показників як ОФВ1 та/або ОФВ1 /ФЖЄЛ, причому легкого ступеня виразності (60–85 % належної величини та 0,6–0,7 відповідно), або змінами спірографічної кривої «потік-об’єм» (з візуалізацією інцизури). При нормальних рівнях спірометричних показників ОФВ1 та ОФВ1 /ФЖЄЛ, але за наявності на спірографічній кривій «потік-об’єм» інцизури, бажано виконати бодіплетизмографію для верифікації бронхіальної обструкції за підвищенням рівня бронхіального опору. Хворим із задишкою в підгострому періоді COVID-19, яка зумовлена бронхіальною обструкцією, слід призначати бронходилятатори, щонайменше на один місяць. Зниження дифузійної здатності легень (за рівнем DLco) є найбільш частим порушення функції зовнішнього дихання у хворих із задишкою в підгострому періоді COVID-19, яке при середньо-тяжкому перебігу гострого періоду хвороби спостерігається у 52,0 % випадків, при тяжкому перебігу — у 67,5 % випадків, при критичному перебігу — у 100 % випадків, причому з найнижчим рівнем показника (47,6 ± 9,8) %.The aim of the study was to assess the ventilatory function of the lungs and lung diffusing capacity in the subacute period of COVID-19 in patients with dyspnea who had community-acquired pneumonia associated with COVID-19 and to determine the effectiveness of treatment in the presence of bronchial obstructive changes. Materials and methods. We examined 102 patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19 ( at 47 (38; 62) days from the onset of the first symptoms of the disease) who suffered community-acquired pneumonia associated with COVID-19 in April–November 2021. The average age was (54.5 ± 9.5) years, and there were 49 (48.0 %) men. Depending on the severity of COVID-19 in the acute period, the main group was divided into three subgroups: subgroup 1 included 41 patients (mean age — (56.3 ± 5.5) years; men — 16 (39.0 %)) who had a moderate severity of the acute period of the disease; subgroup 2 — 46 patients (mean age — (54.7 ± 7.3) years, men — 26 (56.5%)) who had a severe severity of the acute period of COVID-19; subgroup 3–15 patients (mean age — (57.2 ± 6.2) years, men — 7 (46.7 %)) who had a critical course of the acute period of COVID-19. Methods of the study: general clinical methods, modified Borg dyspnea scale, spirometry, body plethysmography, determination of lung diffusion capacity. The group of patients with obstructive disorders were treated with combined bronchodilator (phenoterol + ipratropium bromide - dosage 20 and 50 mсg, respectively). The effectiveness of the therapy was evaluated after one month of treatment. Results. The level of a dyspnea in the whole group was (4.3 ± 2.8) points: in subgroup 1 — (1.1 ± 0.6) points, in subgroup 2 — (2.5 ± 1.0) points, in subgroup 3 — (4.7 ± 1.8) points. The correlation analysis showed that the level of dyspnea in subgroups of patients in the subacute period of COVID-19 depended on the severity of the acute period of the disease (r = 0.56 (p 0.001)). In addition to dyspnea, 54 (52.9 %) patients complained of mild cough. In subgroup 1, 23 (56.2 %) patients had neither spirometric (numerical values) nor spirographic (flow-volume curve visualisation) changes. The remaining patients in this subgroup had mild obstructive impairment (by FEV1 and FEV1 /FVC) or spirographic changes in the flow-volume curve (in the form of incisura) (in 11 (26.8 %) and 7 (17.0 %) patients, respectively). There were no patients with restrictive or mixed types of disorders. In subgroup 2, less than half (21 (45.6 %) of 46) had no ventilation disorders. In 16 (34.8 %) patients, ventilation disorders of the restrictive type of moderate severity were detected; in 6 (13.0 %) patients, obstructive disorders of mild severity were detected; in 1 (2.2 %) patient, mixed disorders with predominance of restrictive changes; in 2 (4.4 %) patients, visualization changes in the flowvolume curve (in the form of incisura). In subgroup 3, only 20.0 % of patients had no ventilation disorders, while 10 patients (66.7 %) had restrictive changes and 2 (13.3 %) had mixed disorders with predominance of restrictive changes; no other types of ventilation disorders were detected. In 9 (23.0 %) patients of subgroups 1 and 2, visualization (spirographic) changes in the flow-volume curve with the presence of incisura were detected and body plethysmography was performed, which registered an increase in bronchial resistance (Raw and sRaw values were 215 (170; 350) and 240 (190; 378) % of the normal values, respectively), which confirmed the presence of bronchial obstruction. The treatment group consisted of 26 (25.5 %) patients who in the subacute period had dyspnea due to bronchial obstructive syndrome: subgroup 1t included 17 patients with signs of bronchial obstruction according to digital data of spirometric parameters FEV1 and FEV1 /FVC; subgroup 2t — 9 patients with signs of bronchial obstruction according to visualization data of the flow-volume curve and body plethysmography. One month after treat- ment, dyspnea completely disappeared in 10 (58.8 %) of 17 patients in subgroup 1 t and in all patients in subgroup 2t ; cough was a concern in only 3 of 16 (18.8 %) patients in subgroup 1t and 1 of 6 (16.7 %) patients in subgroup 2t . In subgroup 1 t , the levels of spirometric indicators of bronchial obstruction improved (FEV1 and FEV 1 /FVC increased from 77 (69; 83) to 91 (85; 101) % of the normal values and from 0.69 (0.58; 0.81) to 0.80 (0.75; 0.84), respectively (p 0.05)), and in subgroup 2t — the levels of body plethysmographic indicators of bronchial obstruction (Raw and sRaw decreased from 215 (170; 350) to 117 (110; 134) % of the normal values and from 240 (190; 378) to 119 (109; 142) % of the normal values, respectively (p 0.05)). Impaired lung diffusing capacity was recorded in 52 (68.4 %) of the subjects. In subgroup 3, 100 % of patients had impaired lung diffusing capacity, and in subgroups 1 and 2 — 52.0 and 67.5 %, respectively (p 0.05). The DLCO level was the lowest in patients of subgroup 3 and the highest in subgroup 1 (47.6 ± 9.8) and (64.3 ± 10.8) %, respectively (p 0.05)). Conclusions. The severity of dyspnea in the subacute period of COVID-19 depends on the severity of the disease in the acute period. In 46.1 % of patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19, various types of ventilation disorders are observed: in moderate acute disease — broncho-obstructive changes (43.8 % of cases); in severe disease — obstructive (17.4 % of cases), restrictive (34.8 % of cases) and mixed (2.2 % of cases) disorders; in critical disease — restrictive (66.7 % of cases) and mixed (13.3 % of cases) disorders. Obstructive disorders in the subacute period of COVID-19 are manifested by changes in such spirometric parameters as FEV1 and/or FEV 1 /FVC, with a mild degree of severity (60–85 % of the normal value and 0.6-0.7, respectively), or changes in the flow/volume spirographic curve (with visualization of incisura). If the spirometric values of FEV1 and FEV1 /FVC are normal, but there is an incisural flow-volume curve, it is advisable to perform body plethysmography to verify bronchial obstruction by increasing bronchial resistance. Patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19 caused by bronchial obstruction should be prescribed bronchodilators for at least one month. Decreased lung diffusion capacity (by DLco) is the most common disorder of external respiratory function in patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19, which is observed in 52.0 % of cases in the moderate severity of the acute period of the disease, in 67.5 % of cases in the severe course, and in 100 % of cases in the critical severity, with the lowest level of the index (47.6 ± 9.8 %) Дод.точки доступу: Щудро, О. О.