Кобись, Т. О.     Клініко-нейровізуалізаційні предиктори прогресування інвалідизації при рецидивно-ремітивному розсіяному склерозі [Текст] / Т. О. Кобись // Український неврологічний журнал. - 2016. - № 2. - С. 71-76 MeSH-главная: СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ РЕЦИДИВНО-РЕМИТТИРУЮЩИЙ -- MULTIPLE SCLEROSIS, RELAPSING-REMITTING (диагностика, осложнения) МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (методы) ИНВАЛИДНОСТИ СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- DISABILITY EVALUATION СИМПТОМОВ ОЦЕНКА -- SYMPTOM ASSESSMENT (методы) БОЛЕЗНИ ПРОГРЕССИРОВАНИЕ -- DISEASE PROGRESSION ОЦЕНКА СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ ЗАБОЛЕВАНИЯ БОЛЬНОГО -- PATIENT ACUITY Аннотация: Мета — визначити предиктори прогресування інвалідизації хворих на рецидивно-ремітивний розсіяний склероз (РРРС) залежно від клінічних та нейровізуалізаційних чинників. Матеріали і методи. Наведено дані 10-річного спостереження за 180 хворими на PC, починаючи з перших клінічних ознак захворювання (клінічно ізольований синдром (КІС)), які перебували на обліку в Київському міському центрі розсіяного склерозу на базі Київської міської клінічної лікарні №4 у 2003—2014 pp. Середній вік пацієнтів — (31,5 ± 1,2) року. Реєстрували частоту загострень, нейровізуалізаційні показники, ступінь інвалідизації за шкалою EDSS (Expanded Disability Status Scale). Результати. Статистично значуще значення (р = 0,021) відношення шансів (ВШ) досягнення помірного рівня інвалідизації залежно від частоти загострень виявили через 9 років від початку захворювання (ВШ 3,11; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,16—8,32). Нейровізуалізаційними предикторами прогресування інвалідизації при РРРС були наявність при КІС загальної кількості Т[[d]]2[[/d]]-осередків 9 і більше (ВШ 3,35; 95% Д11,73—6,50), субтенторіальна та перивентрикулярна локалізація осередків (ВШ 1,90; 95% ДI 1,12—3,52) та ВШ 2,25; 95% ДI 1,04—4,90 відповідно), кількість Т[[d]]2[[/d]]-осередків розміром понад 3 мм (ВШ 2,78; 95% ДІ 1,10—7,02). Статистично значущо високий ризик досягнення помірного рівня інвалідизації (понад 3 бали за шкалою EDSS) протягом перших шести років від початку захворювання виявлено для кількості Т[[d]]2[[/d]]-осередків розміром понад 3 мм (ВШ 21,46; 95% ДІ 9,58—48,09). Висновки. Висока частота загострень у перші роки захворювання — статистично значущий чинник досягнення помірного рівня інвалідизації за шкалою EDSS у довгостроковій перспективі (через 9—10 років від початку РРРС). Основними нейровізуалізаційними предикторами прогресування інвалідизації при РРРС є наявність при КІС 9 і більше Т[[d]]2[[/d]]-осередків, субтенторіальна та перивентрикулярна локалізація осередків, кількість Т[[d]]2[[/d]]-осередків розміром понад 3 мм. Протягом перших шести років від початку захворювання значущі предиктори досягнення ступеня інвалідизації понад 3 бали за шкалою EDSS — розмір та кількість Т[[d]]2[[/d]]-осередків і Gd[[p]]+[[/p]]-ocepeдків. Свободных экз. нет