Гончарова, О. А.     Саркопения при сахарном диабете 2-го типа (обзор и собственные наблюдения) [Текст] / О. А. Гончарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 102-110. - Библиогр.: с. 108-110 MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения, терапия) САРКОПЕНИЯ -- SARCOPENIA (диагностика, классификация, терапия, этиология) ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX ОБЗОР -- REVIEW Аннотация: В огляді літератури подано визначення синдрому саркопенії (СП), його класифікація та етіологічні чинники. Основну увагу приділено зв’язку між СП і вуглеводним обміном, у тому числі між вмістом глікогену та чутливістю до інсуліну. Проаналізовано публікації, що стосуються механізмів впливу фізичного навантаження (короткочасного і тривалого) на вуглеводний обмін. Підкреслено, що сьогодні існує доказова база ролі скелетної мускулатури в підтримці глюкозного гомеостазу, і це обґрунтовує важливість фізичного навантаження в профілактиці цукрового діабету (ЦД) 2-го типу та моніторингу таких хворих. Власні спостереження проведені з метою порівняти частоту підвищення відсотка вмісту жирової тканини (ЖТ) та зниження — м’язової тканини в осіб із різним рівнем індексу маси тіла і вплив на ці показники наявності ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Проведено біоімпедансне дослідження 114 хворих на ЦД 2-го типу віком 52,3 ± 1,7 року й 110 осіб такого ж віку без ЦД 2-го типу (контрольна група). Результати. У всіх обстежених із надлишковою масою тіла (надлМТ) і ожирінням (Ож) виявлено перевищення вікових норм процентного вмісту ЖТ незалежно від наявності або відсутності ЦД 2-го типу. При нормальній масі тіла (нормМТ) у контрольній групі практично в половини обстежених (52,0 %) відзначалося підвищення питомої ваги ЖТ, а за наявності ЦД 2-го типу цей показник був вірогідно вищим (94,1 %). Це дає підставу припустити, що перевищення понад вікових норм процентного вмісту ЖТ в осіб із нормМТ можна розцінювати як фактор ризику ЦД 2-го типу. Частота зниження частки м’язової тканини в контрольній групі становила 8,0 % при нормМТ, 20,0 % — при надлМТ і 80,0 % — при Ож, що свідчить про важливість проблеми СП насамперед для осіб з Ож. На тлі ЦД 2-го типу ці показники були вірогідно вищими при нормМТ (41,2 %, р 0,02), вірогідно удвічі вищими — при надлМТ (40,0 %), але нижчими (невірогідно) — при Ож (61,1 %). Висновки. Проблема СП при ЦД 2-го типу актуальна для хворих із будь-яким індексом маси тіла Свободных экз. нет