Желтов, А. Я. Дисбаланс вегетативной иннервации в патогенезе экссудативного среднего отита [Текст] / А. Я. Желтов, В. А. Каширин, А. Д. Гусаков // Ринологія. - 2016. - N 3/4. - С. 45-53 MeSH-главная: ОТИТ СРЕДНИЙ ЭКССУДАТИВНЫЙ -- OTITIS MEDIA WITH EFFUSION (патофизиология) УХО СРЕДНЕЕ -- EAR, MIDDLE (иннервация) ЕВСТАХИЕВА ТРУБА -- EUSTACHIAN TUBE (иннервация) НОСОВЫЕ РАКОВИНЫ -- TURBINATES (кровоснабжение) ДЕТИ -- CHILD Аннотация: Актуальність: Гіпертрофія лімфоїдної тканини (глоткової, трубних мигдаликів) провокує набряк слизової оболонки, викликає порушення її вентиляційної функції, активна фаза якої — відкриття слухової труби, — знаходиться в прямій залежності від тонусу вазодилататорів, контрольованих вегетативною нервовою системою. Коли стресорний осередок розташовується в зоні, де слизова оболонка рясно забезпечена вегетативними нервовими закінченнями, які постійно залучаються до процесу, може розвинутися «патологічний рефлекс». А з огляду на той факт, що ефекти парасимпатичного подразнення, на відміну від симпатичного, носять локальний характер, пароксизмальне переважання парасимпатичної імпульсації призводить до розвитку «медіаторного запалення» з подальшою деградацією миготливого епітелію. Мета: Вивчити характер вегетативної іннервації слухової труби при гіпертрофії лімфоїдної тканини носової частини глотки і ексудативному середньому отиті. Матеріали та методи. Обстежено 53 дитини віком від 5 до 7 років з секреторним отитом і аденоїдними вегетаціями з ознаками хронічного запалення. Дослідження проводилися до і через 1 міс. після аденоїдотомії (група 1 і група 2, відповідно). Контрольну групу (група К) склали 37 дітей з гіпертрофією носоглоткового мигдалика, але без ознак його запалення і без симптоматики секреторного отиту. Результати дослідження та їх обговорення: Гіпертрофія лімфоїдної тканини носової частини глотки, яка поширюється в порожнину носа до задніх кінців середньої носової раковини, або наявність патологічного вмісту в цій зоні, є осередком постійного і досить сильного подразнення, що обумовлює розвиток дисбалансу в вегетативній іннервації тканин носової частини глотки з переважанням парасимпатичного компонента. Це викликає вазодилатацію зі збільшенням проникності стінок судин, набряк і секреторну активність залоз, в тому числі і в слизовій оболонці слухової труби, що зумовлює появу ознак ексудативного середнього отиту і підтримання його в подальшому. Показники циркуляції крові в мікросудинах слизової оболонки нижніх носових раковин відображають характер вегетативної іннервації тканин носової частини глотки і корелюють з клінічними проявами секреторного отиту. Осередок постійного подразнення, обумовлений хронічним запаленням в лімфоїдній тканині носової частини глотки може призвести до розвитку «патологічного рефлексу» з локальним переважанням парасимпатичної імпульсації. Висновки: усунення первинного патологічного осередку без санації вегетативної (слухової) зони носової частини глотки навіть в поєднанні з дренуючими методиками лікування ексудативного отиту може не привести до бажаного результату. Доп.точки доступа: Каширин, В. А. Гусаков, А. Д. Свободных экз. нет |