Іванов, С. В.     Роль застосування УФ-опромінювання крові при системному лікуванні хворих на хронічні дерматози [Текст] / С. В. Іванов, Л. В. Сологуб // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - N 4. - С. 70-71 MeSH-главная: ПСОРИАЗ -- PSORIASIS (терапия) НЕЙРОДЕРМИТ -- NEURODERMATITIS (терапия) ЛИШАЙ ПЛОСКИЙ -- LICHEN PLANUS (терапия) УЛЬТРАФИОЛЕТОВОЕ ОБЛУЧЕНИЕ КРОВИ -- ULTRAVIOLET IRRADIATION FOR BLOOD (методы) Аннотация: Застосування зовнішнього ультрафіолетового опромінювання (УФ) шкіри запропонував професор І.І. Потоцький у 1979 році. Зокрема, рекомендували застосування зонального УФ-опромінювання шкіри в еритемних та гіпереритемних дозах під час лікування псоріазу та суберитемних доз у разі терапії піодермії. Доведено, що УФ-опромінювання забезпечує гіпосенсибілізуючий ефект та стимулює захисні сили організму. Разом із тим застосування автоперфузії УФ-опромінюваної крові в процесі лікування шкірної патології (зокрема хвороби з автоімунним компонентом) на сьогодні обмежене. У літературних джерелах є відомості про стимуляцію клітинно-гуморального імунітету, неспецифічної реактивності, поліпшення реологічних властивостей крові під дією УФ-опромінювання крові. Мета роботи — вивчення ефективності УФ-опромінювання крові в процесі лікування хронічних дерматозів. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 56 хворих на псоріаз, 14 хворих на нейродерміт та 4 хворих на червоний плескатий лишай. УФ-опромінювання крові проводили на приладі Isolda MD-73M зі швидкістю циркуляції крові 20 мл/хв. Опромінювали кров короткохвильовим 254 нм UV-променевим пучком. Разовий об’єм опромінюваної крові становив 120—150 мл за кількості процедур на курс лікування 7—12. Інтервал між першою та другою процедурами становив 1 добу, наступні сеанси проводили з інтервалом у 3 доби. У динаміці лікування хворих досліджували показники клітинного та гуморального імунітету, неспецифічної реактивності та реологічні властивості крові Доп.точки доступа: Сологуб, Л. В. Свободных экз. нет