Особливості структурно-функціонального стану кісткової ткании у хворих на остеоартроз: аналіз взаємозв’язків з плазматичним вмістом апеліну та поліморфізмом гена фарнезіл-дифосфат синтази [Текст] / К. І. Терешкін [та ін.] // Сімейна медицина. - 2019. - № 5/6. - С. 121-124. - Бібліогр. в кінціст. MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (диагностика, классификация, лекарственная терапия, метаболизм, микробиология, патофизиология, психология, рентгенография, терапия, энзимология, эпидемиология) ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (генетика, диагностика, иммунология, классификация, лекарственная терапия, метаболизм, микробиология, патофизиология, психология, рентгенография, терапия, энзимология, этиология) КОСТЕЙ БОЛЕЗНИ МЕТАБОЛИЧЕСКИЕ -- BONE DISEASES, METABOLIC (генетика, диагностика, диетотерапия, иммунология, классификация, лекарственная терапия, метаболизм, микробиология, осложнения, рентгенография, терапия, энзимология, этиология) ФАРНЕЗИЛДИФОСФАТ-ФАРНЕЗИЛТРАНСФЕРАЗА -- FARNESYL-DIPHOSPHATE FARNESYLTRANSFERASE (анализ, биосинтез, иммунология, классификация, метаболизм, секреция, стандарты) Аннотация: Мета дослідження: вивчення впливу рівня вмісту плазматичного апеліну у взаємозв’язку з поліморфізмом гена фарнезіл-дифосфат синтази та структурно-функціональним станом кісткової тканини (СФСКТ) у хворих на остеоартроз (ОА). Матеріали та методи. У комплексному дослідженні 96 хворих на ОА визначено, що серед усіх пацієнтів, які брали участь у дослідженні, переважають пацієнти з гомозиготним генотипом АА (по FDPS), частота яких виявлена достовірно більш високою, ніж у пацієнтів з гетерозиготним генотипом АС та гомозиготним СС: 53,1±5,1%, 41,7±5,0% та 5,2±2,3% відповідно (р0,05). Результати. Частота пацієнтів з гомозиготним генотипом АА достовірно (практично у 8– 10 разів; р0,001) переважає частоту зустрічальності пацієнтів з гомозиготним генотипом СС. В осіб із гомозиготним генотипом СС серед хворих на ОА, коморбідний з остеопорозом, рівень вмісту плазматичного апеліну був достовірно вище, ніж у хворих на остеоартроз, поєднаний з остеопенією: 72,49±3,84 пг/см3 та 42,97±2,15 пг/см3 відповідно (р0,05). У результаті дослідження доведено вплив поліморфізму гена FDPS на рівні варіативності концентрації плазматичного апеліну. Слід зазначити, що у хворих на ОА з генотипом АА без порушень СФСКТ рівні плазматичного апеліну відрізнялись від пацієнтів з остеопенією та достовірно перевищували аналогічний показник у пацієнтів цієї генотипової групи з остеопорозом (р0,05). Заключення. Доведено вплив гена на частоту та характер порушень структурно- функціонального стану кісткової тканини у хворих на остеоартроз (ОА): прогностично найбільш несприятливим є гомозиготний АА варіант, за наявності якого у хворих на ОА формування поєднаної остеопенії асоціюється зі збільшенням рівня плазматичного апеліну, а остеопорозу – його зниженням. Водночас підвищення концентрації апеліну при остеопенії можна оцінювати як транзиторне та використовувати в якості прогностичного маркера Доп.точки доступа: Терешкін, К. І. Черкашина, Л. В. Коміссарова, О. С. Смоліна, Л. О. Свободных экз. нет