Фелештинський, Я. П.     Оптимізація хірургічного лікування пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки [Текст] / Я. П. Фелештинський, І. Г. Балан // Хірургія України. - 2019. - N 4. - С. 33-39 MeSH-главная: КРЕСТЦОВО-КОПЧИКОВАЯ ОБЛАСТЬ -- SACROCOCCYGEAL REGION (патология) КИСТЫ -- CYSTS (хирургия) ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE (методы) Аннотация: Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування пацієнтів з пілонідальними кістами крижово‑куприкової ділянки. Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 451 пацієнта з пілонідальними кістами крижово‑куприкової ділянки. Залежно від способу лікування пацієнтів розділили на дві групи: основну — 226 пацієнтів, яким проведено хірургічне лікування з використанням розробленого способу серединної резекції з внутрішніми біодеструктивними швами, котрі не потребують видалення, та порівняння — 225 пацієнтів, яким проведено хірургічне лікування традиційним способом з використанням вузлових швів, які потребують видалення, з нашкірною фіксацією. Всіх пацієнтів прооперовано під місцевим знеболюванням амбулаторно. Результати та обговорення. Термін амбулаторного лікування та загоєння післяопераційної рани був удвічі коротшим в основній групі (7 і 16 діб, 13 та 27 діб). Частота виникнення рецидиву в основній групі була значно меншою (3,1 та 10,6 %). Нагноєння післяопераційної рани частіше виявляли у групі порівняння (у 2 (0,9 %) і 9 (4,0 %) випадках). Висновки. Використання розробленого способу хірургічного лікування пілонідальних кіст крижово‑куприкової ділянки за рахунок економної резекції шкірного клаптя з патологічно зміненими тканинами, використання швів з внутрішньою фіксацією, які не створюють зовнішнього тиску на шкіру країв рани, що запобігає ішемії та порушенню мікроциркуляції, сприяє значному поліпшенню результатів хірургічного лікування пілонідальних кіст, зменшенню частоти нагноєння післяопераційної рани (до 0,1 %), частоти виникнення рецидиву захворювання (до 3,1 %) та має суттєві переваги над традиційним методом. Термін загоєння післяопераційної рани зменшився до 13 діб (у групі порівняння — 27 діб), термін амбулаторного лікування пацієнтів — до 7 діб (при застосуванні традиційного методу — 16 діб) Доп.точки доступа: Балан, І. Г. Свободных экз. нет