Застосування клітинних технологій у лікуванні асептичного некрозу головки стегнової кістки [Текст] / І. М. Зазірний [та ін.] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 58-65 MeSH-главная: БЕДРА ГОЛОВКА -- FEMUR HEAD (патология, патофизиология) БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS (терапия) КЛЕТОЧНАЯ И ТКАНЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- CELL- AND TISSUE-BASED THERAPY СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- STEM CELLS Аннотация: Асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) — це патологічний стан, що виникає в результаті клітинного порушення, викликаного зниженням активності остеобластів і місцевої популяції мезенхімальних стовбурових клітин (МСК). Клітинна терапія могла б допомогти в лікуванні такого стану за допомогою стовбурових та інших клітин-попередників, що потенційно можуть покращувати місцеве клітинне середовище в ураженому кульшовому суглобі. У рамках лікування АНГСК було науково обґрунтовано застосування клітинної терапії, а також описано методики імплантації автогенного кістково-мозкового концентрату. Хоча етіологія асептичного некрозу головки стегнової кістки до кінця не вивчена, була висунута гіпотеза про те, що захворювання має клітинне походження. Проблеми, які зменшують кількість або змінюють функцію кісткових клітин-попередників, можуть призвести до дисбалансу між утворенням остеобластів і некрозом, що може викликати розвиток АНГСК, якщо баланс не буде відновлено. З огляду на гіпотезу про те, що АНГСК має клітинне походження, вважають, що методи лікування на основі клітинної терапії (цитотерапії) мають значний потенціал. Також цитотерапія може допомогти уникнути тотального ендопротезування серед молодих пацієнтів. Для лікування АНГСК була запропонована трансплантація автогенної губчатої кісткової тканини (ГКТ), що давало позитивні результати. Ефективність мононуклеарних клітин ГКТ може бути пов’язана з локальною популяцією дорослих стовбурових клітин у ГКТ, наділених остеогенними властивостями. Імплантація ГКТ у вогнище асептичного некрозу головки призводить до локалізованого збільшення кількості цих клітин у некротичній головці стегнової кістки. Іншим можливим поясненням терапевтичного ефекту імплантації ГКТ є те, що при такій процедурі вводяться стромальні клітини, які секретують ангіогенні цитокіни, що призводить до посилення ангіогенезу й подальшого покращання остеогенезу. З урахуванням того, що середній кістковий матрикс складається на 33 % із ГКТ, кількість остеоцитів в 1 см3 губчастої кістки можна оцінити в межах 20 млн. З огляду на кількість попередників у межах 2500 на 1 мл підготовленої суміші МСК кожен попередник повинен був розділитися мінімум 12 або 14 разів для отримання 1 мл нової кістки, якщо припускати, що всі клітини-попередники зберігають при цьому здатність виробляти трабекулярну кістку (2500 × 214 = 20 млн остеобластів). Ці розрахунки припускають, що всі введені клітини залишаються на місці й жодних остеогенних клітин не вводили в зону патології. Тканинна інженерія може поєднувати мезенхімальні стовбурові клітини ГКТ, синтетичні скафолди й молекулярні сигнали (фактори росту) для формування гібридних конструкцій. У класичному підході інженерія кісткової тканини передбачає збір ГКТ у пацієнта, виділення МСК шляхом їх приєднання до пластинки тканинної культури, розширення й диференціювання цих клітин у культурі, а потім посів їх на відповідний синтетичний скафолд перед імплантацією тому самому пацієнту. Автогенний підхід до виділення й остеогенного диференціювання МСК є досить вимогливим щодо логістики, виробництва й безпеки умов культивування, що визначає високу вартість терапевтичної процедури. Поєднання біоматеріалів із клітинами остеопопередників пов’язане з технічними (джерело клітин, тип, дози, строки) і регуляторними проблемами (поєднання пристроїв і ліків) Доп.точки доступа: Зазірний, І. М. Семенів, І. П. Климовицький, В. Г. Андреєв, А. Свободных экз. нет