Звірич, В. В.     Оптимізація комбінованого лікування місцево-поширеного дистального раку прямої кишки з урахуванням факторів прогнозу [Текст] / В. В. Звірич, Ю. Й. Михайлович // Український медичний часопис. - 2020. - Т. 2, № 2. - С. 19-28. - Библиогр. в конце ст. MeSH-главная: ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (патофизиология, терапия, хирургия) НЕОАДЪЮВАНТНАЯ ТЕРАПИЯ -- NEOADJUVANT THERAPY (использование) ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- DIGESTIVE SYSTEM SURGICAL PROCEDURES (использование, методы) БЕЗРЕЦИДИВНАЯ ВЫЖИВАЕМОСТЬ -- DISEASE-FREE SURVIVAL ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS Аннотация: Сучасна концепція передопераційного хіміопроменевого лікування як ключового методу в досягненні повної чи часткової клініко-радіологічної відповіді пухлини на терапію, дає можливість поліпшити безпосередні та віддалені результати лікування раку прямої кишки. Мета — визначення факторів прогнозу ефективності неоад’ювантної хіміопроменевої терапії (НХПТ) у досягненні клініко-радіологічного регресу пухлини на терапію у хворих на місцево-поширений дистальний рак прямої кишки (МПДРПК), а також факторів прогнозу безрецидивної виживаності із застосуванням молекулярного 8-оксо-2’-дезоксигуанозину (8-оксо-dG), імуногістохімічного (Кі-67) та молекулярно-генетичного (поліморфізм генів GSTP1, MTHFR) маркерів. Об’єкт і методи дослідження. У пухлинному матеріалі 110 хворих на МПДРПК проводили визначення поліморфізму генів GSTP1 та MTHFR методом алельспецифічної полімеразної ланцюгової реакції з детекцією результатів у режимі реального часу. Визначення рівня 8-оксо-dG в елюаті проводили спектрофотометричним методом. Імуногістохімічні дослідження маркерів Кі-67, MutS 2–6, CD44, СЕА проводили за загальноприйнятими методиками. Результати. У хворих на МПДРПК обох груп відбулася суттєва патоморфологічна відповідь пухлини на НХПТ: у групі порівняння — 47,2%, в основній групі — 59,7% за шкалою mrTRG і 49,1 та 64,9% відповідно за критеріями RECIST 1.1. Встановлено, що саме оксаліплатинвмісна хіміотерапія сприяє статистично достовірному зниженню рівня 8-оксо-dG. Застосування капецитабіну в неоад’ювантному режимі у пацієнтів із МПДРПК за наявності водночас поліморфізмів A313G GSTP1 та C667T MTHFR не впливає на підвищення безрецидивної виживаності. При поєднаному визначенні факторів GSTP1, МTНFR та Кі67 відзначається прогнозна ймовірність виникнення рецидиву у вищезазначених хворих у межах 51–99%. Висновок. Застосування капецитабіну у НХПТ у хворих на МПДРПК ефективне лише за відсутності поліморфізмів A313G GSTP1 та C667T MTHFR, в інших випадках бажано використовувати як НХПТ схему CAPOX. Рівень зниження 8-оксо-dG є незалежним предиктором ефективності застосування НХПТ Доп.точки доступа: Михайлович, Ю. Й. Свободных экз. нет