Малець, М. В.     Клінічні й субклінічні форми епілепсії у пацієнтів після вентрикулоперитонеального шунтування [Текст] / М. В. Малець, Ю. Ю. Чомоляк // Міжнародний неврологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 40-44. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: ГИДРОЦЕФАЛИЯ -- HYDROCEPHALUS (классификация, патофизиология) ЭПИЛЕПСИЯ -- EPILEPSY СПИННОМОЗГОВАЯ ЖИДКОСТЬ -- CEREBROSPINAL FLUID СПИННОМОЗГОВАЯ ЖИДКОСТЬ, ШУНТИРОВАНИЕ ЛИКВОРНЫХ ПУТЕЙ -- CEREBROSPINAL FLUID SHUNTS ДЕТИ -- CHILD Аннотация: Гідроцефалія є частим захворюванням у дітей, особливо віком до 1 року. Епілептичні напади спостерігаються у пацієнтів з гідроцефалією у 3 рази частіше, ніж у звичайній популяції. Значна кількість пацієнтів з гідроцефалією потребує хірургічного лікування з імплантацією лікворошунтуючої системи. Клінічні та субклінічні форми епілепсії у дітей з гідроцефалією недостатньо вивчені та потребують ретельного обстеження. Метою нашого дослідження було проаналізувати частоту виникнення субклінічних і клінічних форм епілепсії у пацієнтів з гідроцефалією після вентрикулоперитонеального шунтування. Матеріали та методи. Ми провели аналіз даних пацієнтів з гідроцефалією, які надійшли в обласну дитячу лікарню з 2015 по 2019 рік. Ретроспективно зібрано епікризи 80 пацієнтів з шунтованою гідроцефалією на базі Закарпатської обласної дитячої лікарні, проведено відео-ЕЕГ-моніторинг дітей з шунтованою гідроцефалією за міжнародною системою 10–20 у стані спокою протягом 30 хвилин. Проведено тривалий відео-ЕЕГ-моніторинг дітей із шунтованою гідроцефалією під час сну, які мали інтеріктальні епілептиформні зміни на електроенцефалографії. Результати. За нашими даними, клінічні форми епілепсії після вентрикулоперитонеального шунтування виникали у 31 пацієнта (39,2 %). У більшості випадків (71 %) вогнище епілептиформної активності локалізується над гемісферою, де знаходиться лікворошунтуюча система, що пов’язує розвиток епілептичних нападів із подразнювальною дією шунта. Субклінічні форми епілепсії у дітей після вентрикулоперитонеального шунтування траплялися значно рідше, ніж клінічні. Протягом 2 років спостережень за пацієнтами виявлено безсудомний електричний статус сну у 6 пацієнтів (7,5 %). Висновки. Діагностика вказаних форм епілепсії можлива тільки шляхом проведення тривалого відео-ЕЕГ-моніторингу в стані активності та під час сну, а самі форми потребують подальшого ретельного вивчення Доп.точки доступа: Чомоляк, Ю. Ю. Свободных экз. нет