Шпуганич, І. І.     Анонімність донорства: національне правове регулювання та міжнародний досвід [Текст] / І. І. Шпуганич, К. Ю. Дюкарєва-Бержаніна, О. С. Яворська // Медичні перспективи. - 2020. - Т. 25, № 3. - С. 198-204. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: ДОНОРЫ ТКАНЕЙ -- TISSUE DONORS (статистика, этика) НЕРОДСТВЕННЫЕ ДОНОРЫ -- UNRELATED DONORS (статистика, этика) ПРАВИТЕЛЬСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ -- GOVERNMENT REGULATION МЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО -- INTERNATIONAL COOPERATION (законодательство и юриспруденция) Аннотация: Стаття присвячена аналізу правових, медичних, морально-етичних аспектів принципу анонімності донорства. Принцип анонімності має нормативне закріплення і відповідну регламентацію в міжнародних актах: Директива про стандарти якості та безпеки людських органів, призначених для трансплантації, Керівні принципи ВООЗ по трансплантації людських клітин, тканин і органів, Конвенція про захист прав і гідності людини у зв’язку із застосуванням досягнень біології і медицини: Конвенція про права людини та біомедицину і Додатковий протокол до неї і т.п. Такий принцип покладено в основу законодавчого регулювання донорства багатьох країн, включно з Україною. Досліджено нормативні підходи правового регулювання донорства та принципу анонімності відповідно до національного законодавства: Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» і підзаконні акти. Проаналізовано застосування принципу анонімності в залежності від виду донорства: посмертне і прижиттєве. Проаналізовано зарубіжний досвід застосування принципу анонімності. Принцип абсолютної анонімності закріплений, зокрема, в законодавстві Нідерландів, Швеції. Відповідно такі нормативні підходи виключають будь-який контакт між донором і реципієнтом. Відповідно до принципу умовної анонімності (зокрема США і Великобританія) дозволено обмін даними між донором і реципієнтом при наявності їх волевиявлення. Охарактеризовані переваги і недоліки прямого спілкування донора і реципієнта. З урахуванням морально-етичних і психологічних аспектів обґрунтовано доцільність застосування принципу умовної анонімності у вітчизняній практиці. З цією метою пропонується закріпити на законодавчому рівні право донора і реципієнта давати згоду або незгоду на обмін даними. Для налагодження взаємодії сторін відповідні функції запропоновано покласти на транспланто-координатора Доп.точки доступа: Дюкарєва-Бержаніна, К. Ю. Яворська, О. С. Свободных экз. нет