Risk factors for papillary thyroid canctr in obesity and diabetes mellitus / S. G. Gychka [et al.] // Клін. ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2020. - N 3. - С. 85-94 MeSH-главная: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (осложнения, патофизиология) ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология) ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология) КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY Аннотация: Obesity and resulting diabetes mellitus are being two of the most prevalent pathological conditions worldwide accounting almost 2 billion adults and 340 million children affected. In the same time, global cancer statistics rises each year showing the growth in the umber of cases of papillary thyroid cancer. Relationship between thesediseases has created strong interest among scientists and discovered ew directions in prevention and therapy. Moreover, obesity usually leads to the disturbance in gut microbiota. Accordingly, the aim of our research was to summarize the evidence of the impact of these risk factors on the possible development of papillary thyroid cancer. Current article reflects ewest achievements in the understanding of pathological mechanisms underlying the epidemiological trends connecting adiposity, hyperglycemia, diabetes mellitus, antidiabetic therapy and microbiota changes. Wide range of evidences testify in favor that obesity is one of the factors for the possible development of oncological processes in the body due to hormonal imbalance and the development of chronic inflammation, which stimulate mitogenic cell division. Complete chronicinflammation, often found in obese people, predisposesto a particular type of cancer, creating a tissueenvironment that creates oxidative stress, stimulatesDNA damage, increases cell proliferation, and inhibitsapoptosis.Talking about diabetes mellitus, recent studies suggested that when culturing follicular cells, their quantity increases significantly in the presence of insulin and TSH as compared to thepresence of only TSH. This phenomenon occurs due insulinstructural similarity to insulin-like growth factor 1. Same mechanism is also related to increase in thyroid cancer risk in diabetic patients prescribed with sulfonylurea and injectable insulins. Other points are still partly unclear and eed further investigations and therapeutic implications Ожиріння і, як наслідок цукровий діабет, є двома захворюваннями з групи найпоширеніших патологічних станів у світі, що вразили вже майже 2 млрд дорослих та 340 млн дітей. Водночас міжнародна канцер-статистика щороку зростає, у тому числі збільшується кількість випадків папілярного раку щитоподібної залози. Взаємозв’язок між цими захворюваннями породжує сильний інтерес серед науковців, а його розуміння відкриває нові напрямки у профілактиці та терапії цих захворювань. Більше того, ожиріння зазвичай призводить до порушення мікробіому кишечника. Відповідно, метою нашого дослідження було узагальнити результати досліджень, присвячених впливу цих чинників на можливий розвиток папілярного раку щитоподібної залози. Дана стаття відображає новітні досягнення у розумінні патологічних механізмів, що лежать в основі епідеміологічних тенденцій, які пов’язують ожиріння, гіперглікемію, цукровий діабет, протидіабетичну терапію та зміни мікробіому. Широкий спектр фактів свідчить на користь того, що ожиріння є одним із чинників можливого розвитку онкологічних процесів в організмі через гормональний дисбаланс та розвиток хронічного запалення, що стимулює мітогенний поділ клітин. Тривале хронічне запалення, яке часто зустрічається у людей із ожирінням, призводить до підвищеного ризику розвитку певних типів раку, створюючи тканинне середовище з підвищеним оксидантним стресом, що, у свою чергу, стимулює пошкодження ДНК, пришвидшує проліферацію клітин і гальмує апоптоз. Щодо цукрового діабету, то останні дослідження продемонстрували, що при культивуванні фолікулярних клітин їх кількість значно зростає в присутності інсуліну та ТТГ порівняно з наявністю лише ТТГ. Це явище відбувається через структурну схожість інсуліну до інсуліноподібного фактора 1. Цей же механізм також пов’язаний із збільшенням ризику раку щитоподібної залози у хворих на цукровий діабет, яким призначають сульфонілсечовину та ін’єкційні інсуліни. Інші аспекти досі лишаються частково незрозумілими і потребують подальших досліджень для зміни терапевтичних підходів до профілактики і лікування Доп.точки доступа: Gychka, S. G. Serbin, B. Ya. Nikolaenko, S. I. Matvilan, M. A. Sujima, S. Tovkai, O. A. Свободных экз. нет