Резекція нирки при уротеліальному раку чашечок високого ступеня ризику [Текст] / М. В. Пікуль [та ін.] // Клінічна онкологія. - 2020. - Том 10, N 3/4. - С. 148-153. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-главная: ПОЧЕК НОВООБРАЗОВАНИЯ -- KIDNEY NEOPLASMS (диагностика, хирургия) ПОЧЕЧНЫЕ ЧАШКИ -- KIDNEY CALICES (патология) НЕФРЭКТОМИЯ -- NEPHRECTOMY (методы) Аннотация: Карциноми верхніх сечових шляхів (КВСШ) становлять близько 10% випадків новоутворень нирок та 5% серед уро­теліальних пухлин. Вкрай мало виражена клінічна картина досить часто призводить до виявлення патології на пізніх стадіях. Близько 60–80% випадків на момент встановлення діагнозу характеризуються інвазивним мультифокальним ростом. Радикальна нефроуретеректомія — стандарт лікування КВСШ — призводить до погіршення функції нирок. Втрата функції нирок знижує можливість проведення системної хіміотерапії і погіршує показники виживаності. Анатомічне розміщення уротеліальних утворень у чашечках нирки вважається хірургічно складною локалізацією. Виконання органозберігаючого лікування при інвазивних уротеліальних карциномах у цій точці, згідно з даними літератури, лімітоване окремими клінічними випадками та його віддалені функціональні й онкологічні результати є невивченими. Метою роботи було визначення онкологічної та функціональної ефективності виконання резекції чашечок нирки при інвазивних КВСШ. Матеріали та методи. Після проведення ретроспективного аналізу медичної документації 125 пацієнтів з КВСШ, що підлягали хірургічному лікуванню у відділенні пластичної та реконструктивної онкоурології на базі Національного інституту раку з 2008 до 2020 р., було виділено групу з 10 пацієнтів з пухлинами чашечок нирки високого ризику, у котрих використовували органозберігаючий підхід. Усім обраним хворим проведено комплексне обстеження, що включало комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію, цистоскопію з уретероскопією та біопсією новоутворення, цитологічне дослідження сечі та динамічну реносцинтиграфію. Місцево-поширений характер росту пухлини був критерієм виключення з дослідження. Враховуючи невелику вибірку пацієнтів, оцінка клінічних результатів групи проводилася на основі тесту Фішера. Результати. Період спостереження за пацієнтами коливався в межах від 3 до 107 міс та в середньому становив 35 міс. Середній вік хворих — 59 років. У 4 пацієнтів на доопераційному етапі отримано позитивні результати цитологічного дослідження сечі. Розмір пухлини коливався в межах­ від 2,3 до 6,6 см (у середньому 4,3 см). Середній час оперативного втручання становив 238±36 хв (коливався в межах 186–269). Усі оперативні втручання виконувалися без використання центральної ішемії. Інтраопераційно після мобілізації нирки з метою уточнення меж резекції проводилося розсічення ниркової миски, через яку заводився гнучкий уретеро­пієлоскоп та під візуальним контролем проводилося остаточне планування лінії резекції. Крововтрата в середньому становила 400 мл (коливалася в межах 150–850 мл). Тривалість перебування в стаціонарі в післяопераційний період становила 6,3±1,8 доби (коливалася в межах 3–9 днів). У 4 з 9 пацієнтів в післяопераційний період відмічено ускладнення з медіанним показником за шкалою Clavien — Dindo 1,5 (коливався в межах 1–2). У всіх пацієнтів згідно з даними патоморфологічного дослідження було верифіковано уротеліальну карциному, котра у 1 хворого була високодиференційованою, у 5 — помірно- та у 3 — низькодиференційованою. У жодного хворого не було виявлено клінічних даних про рак in situ. Функція ураженої нирки через 1 рік після оперативного втручання в середньому становила 17 мл/хв. Під час аналізу за допомогою точного тесту Фішера не виявлено статистично достовірної залежності між залишковою паренхімою та показниками унілатеральної клубочкової фільтрації (p=0,173) або рівнем післяопераційного креатиніну (p=0,163). У одному (10%) випадку відмічено локальний рецидив захворювання, що потребував наступної радикальної нефроуретеректомії та системної терапії у зв’язку з прогресуванням і розвитком метастазів. З метою профілактики рецидиву 7 пацієнтам проведено 3 курси ад’ювантної поліхіміотерапії за схемою гемцитабін — цисплатин у стандартних дозуваннях. Відтак у досліджуваній групі лише у 1 (10%) пацієнта відмічено прогресування на фоні лікування, він помер внаслідок метастазування хвороби. Згідно зі статистичним аналізом за Фішером, ризик локального рецидиву в сечовій системі не залежав від розміру пухлини (р=0,932) або її морфологічної будови (p=1,0). Висновки. Резекція сегменту верхніх сечових шляхів є перспективним методом хірургічного лікування, що дозволяє зберегти ниркову функцію при ідентичних онкологічних результатах. Збереження функції нирки дозволяє не тільки знизити вірогідність розвитку ниркової недостатності, що позитивно впливає на перебіг супутньої патології, але й залишає можливість проведення ад’ювантної хіміотерапії Доп.точки доступа: Пікуль, М. В. Стаховський, Е. О. Войленко, О. А. Стаховський, О. Е. Вітрук, Ю. В. Кононенко, О. А. Семко, С. Л. Гречко, Б. О. Кошель, Д. О. Свободных экз. нет