Зв’язок морфологічних показників ураження великогомілкової кістки та м’яких тканин і деяких біохімічних показників крові у хворих на травматичний остеомієліт [Текст] / В. В. Григоровський [та ін.] // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 218-228 MeSH-главная: БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ КОСТЬ -- TIBIA (патология) ОСТЕОМИЕЛИТ -- OSTEOMYELITIS (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология) МЯГКИХ ТКАНЕЙ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- SOFT TISSUE INJURIES (диагностика, лекарственная терапия, этиология) Аннотация: Мета роботи – встановити статистичні відмінності біохімічних показників крові та морфометричних показників ураження тканин, зв’язків між ними у хворих на травматичний остеомієліт великогомілкової кістки з трофічними розладами кінцівки. Матеріали та методи. Дослідили матеріал від 28 хворих на травматичний остеомієліт, що супроводжувався трофічними розладами тканин різних ступенів вираженості. Визначали рівні прокальцитоніну, лактатдегідрогенази та ацетилхолінестерази у сироватці крові. Гістологічно у тканинах гомілки вивчали кількісні біохімічні, градаційні морфометричні показники, частоти трапляння випадків різних ступенів вираженості та зв’язки «клініка – біохімія – патоморфологія». Результати. Середні значення прокальцитоніну, лактатдегідрогенази та ацетилхолінестерази у хворих на травматичний остеомієліт великогомілкової кістки, що супроводжується трофічними порушеннями у тканинах гомілки, вірогідно вищі, ніж в інтактних донорів. У більшості хворих на хронічний травматичний остеомієліт у тканинах гомілки виявили патологічні зміни, які за результатами клінічного оцінювання є трофічними порушеннями. Це поєднання дисциркуляторних, ішемічно-некротичних, ексудативних, продуктивно-запальних, а також репаративних процесів, що разом створюють складну картину комплексного ураження та можуть персистувати впродовж багатьох років. Найтісніші зв’язки, за значенням коефіцієнта асоціації, щодо біохімічних показників встановили для таких клінічних даних: ступінь неконсолідованості відламків кістки та вираженість трофічних порушень у кістковій тканині (за клінічними оцінками); щодо морфометричних показників для біохімічних даних: рівні прокальцитоніну та лактатдегідрогенази крові. З-поміж морфометричних показників ураження найтісніші зв’язки щодо біохімічних показників виявляли в кістках (форма патологічного осередку травматичного остеомієліту та наявність секвестрів) і м’яких тканинах (ексудативне запалення у внутрішній оболонці капсули осередку). Висновки. При хронічному травматичному остеомієліті, що поєднується з трофічними розладами тканин гомілки, є залежності між певними клінічними, біохімічними та морфометричними показниками стану тканин кінцівки. Відхилення показників метаболізму від норми можуть бути біохімічними маркерами під час визначення ступеня їхньої вираженості та ефективності лікування хворих. Доп.точки доступа: Григоровський, В. В. Магомедов, С. Грицай, М. П. Цокало, В. М. Кузуб, Т. А. Поліщук, Л. В. Григоровська, А. В. Свободных экз. нет