Черній, В. І.     Комплексний протокол проведення штучного кровообігу при кардіохірургічних втручаннях / В. І. Черній, Л. О. Собанська // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 65-71. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: КРОВООБРАЩЕНИЕ ЭКСТРАКОРПОРАЛЬНОЕ -- EXTRACORPOREAL CIRCULATION (использование) КРОВООБРАЩЕНИЕ ВСПОМОГАТЕЛЬНОЕ -- ASSISTED CIRCULATION (использование, методы) ОКСИГЕНАТОРЫ -- OXYGENATORS (использование) ФРУКТОЗО-1,6-ДИФОСФАТАЗА -- FRUCTOSE-BISPHOSPHATASE (терапевтическое применение) КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS Аннотация: Сучасний підхід до зменшення негативного впливу штучного кровообігу (ШК) вимагає комплексного вирішення. Найбільш актуальними питаннями залишаються профілактика й усунення гіпоксії, склад первинного об’єму заповнення оксигенатора, стан еритроцитів і їх енергетичний потенціал, рівень гемолізу, патогенетичний підхід до корекції електролітів під час перфузії, а також біосумісність екстракорпорального контура. Мета: створити протокол проведення штучного кровообігу, який включав би можливість зниження негативного впливу синтетичних полімерів екстракорпорального контура; зменшення гідродинамічного навантаження на тканини; проведення більш фізіологічної корекції кислотно-лужного стану; усунення енергетичного дефіциту клітин; проведення корекції електролітного балансу під час штучного кровообігу з урахуванням етапів операції. Матеріали та методи. У дослідження увійшло 225 хворих, яким виконані кардіохірургічні операції з використанням штучного кровообігу. Пацієнти були розподілені на 3 групи. У першу групу ввійшли пацієнти (n = 75), у яких екстракорпоральний контур оброблявся адаптуючою композицією за спеціальною методикою. У результаті центрифугування крові пацієнта отримували сироватку, яку розводили в розчині 0,9% NaCl, і обробляли контур оксигенатора. До другої групи були включені пацієнти (n = 75), у яких у схемі проведення перфузії використовувався препарат фруктозо-1,6-дифосфат (ФДФ). Препарат вводили внутрішньовенно в дозі 10 г зі швидкістю 10 мл/хв у два етапи: 5 г ФДФ вводилися безпосередньо перед початком перфузії і 5 г — перед зігріванням пацієнта. Третя група була контрольною. Перфузія проводилась за допомогою мембранного оксигенатора в режимі непульсуючого кровотоку з первинним об’ємом заповнен-ня 1,3–1,6 л для досягнення помірної гемодилюції (Ht – 25 ± 2 г/л). Використовували гіперосмолярний первинний об’єм заповнення оксигенатора із загальною осмолярністю до 510,6 ммоль/л. Базисними розчинами були волютенз, реосорбілакт, маніт 15%, сода-буфер 4,2%. Досліджували гемограму (Hb, Ht, MCV, MCH, MCHC, RDWa, RDW%, гемоліз), кисневий транспорт: сатурацію артеріальної (SaO2) і венозної крові (SvO2), парціальний тиск кисню в артеріальній (PaO2) і венозній крові (PvO2), індекс доставки кисню (IDO2), індекс споживання кисню (IVO2), екстракцію кисню (O2ER) та індекс екстракції кисню (O2EI). Відповідно до мазків крові проводили вивчення морфологічних змін еритроцитів. Результати. Наші дослідження були спрямовані на те, щоб за їх результатом розробити й увести в практику оптимізований протокол проведення штучного кровообігу. У попередніх роботах було показано, що обробка контура оксигенатора адаптуючою композицією створює захисний шар з автоальбуміну на внутрішній поверхні екстракорпорального контура, а використання під час перфузії препарату з діючою речовиною фруктозо-1,6-дифосфат дозволяє скорегувати гіпофосфатемію, усунути енергетичний дефіцит клітини. У цих двох групах порівняно з контрольною після закінчення перфузії був менший рівень гемолізу, менша кількість ехіноцитів і сфероцитів. У трьох групах використовували гіперосмолярний первинний об’єм заповнення оксигенатора. До перфузії показники були такими: IDO2 — 332,0 ± 84,84 мл/(хв ∙ м2), IVO2 — 76,07 ± 28,34 мл/(хв ∙ м2), O2ЕR — 22,91 ± 6,33 %, O2EI — 22,47 ± 6,32 %, BE = –0,78 ± 2,13 ммоль/л. На 10-й хвилині ШК IDO2 — 579,7 ± 112,3 мл/(хв ∙ м2), IVO2 — 30,91 ± 13,31мл/(хв ∙ м2), O2ЕR — 5,35 ± 2,07 %, O2EI — 5,26 ± 2,08 %, BE = 0,82 ± 2,03 ммоль/л. IDO2 виріс за рахунок роботи оксигенатора, а зниження IVO2, O2ЕR, O2EI можна пояснити охолодженням хворого. На етапі зігрівання: IDO2 — 598,8 ± 114,9 мл/(хв ∙ м2), IVO2 — 108,1 ± 33,11 мл/(хв ∙ м2), O2ЕR — 18,04 ± 4,14 %, O2EI — 17,95 ± 4,15 %, BE = –0,11 ± 8,88 ммоль/л. Після ШК: IDO2 — 305,7 ± 60,90 мл/(хв ∙ м2), IVO2 — 77,15 ± 24,29 мл/(хв ∙ м2), O2ЕR — 25,36 ± 6,5 %, O2EI — 25,34 ± 6,5 %, BE = –0,36 ± 2,20 ммоль/л. Після перфузії темп діурезу становив 11,88 ± 5,31 мл/кг/год, відносний гідробаланс — 9,67 ± 8,12 мл/кг. Запропонований нами протокол проведення штучного кровообігу включає основні ланки: 1) обробка контура оксигенатора адаптуючою композицією; 2) введення за схемою препарату фруктозо-1,6-дифосфату пацієнтам з початковим низьким рівнем фосфору; 3) використання гіпер-осмолярного первинного об’єму заповнення оксигенатора; 4) корекція електролітів з урахуванням етапів кардіохірургічної операції. Висновки. Запропонована методика обробки екстракорпорального контура оксигенатора є простою і доступною, вона покращує біосумісність оксигенатора, застосування гіперосмолярного первинного об’єму заповнення оксигенатора дозволяє уникнути волемічного навантаження й забезпечує адекватну газотранспортну функцію крові, використання фруктозо-1,6-дифосфату сприяє зменшенню гемолізу й захисту еритроцитів, корекція електролітів з урахуванням етапів операцій враховує особливості штучного кровообігу Доп.точки доступа: Собанська, Л. О. Свободных экз. нет