Survival after stereotactic radiosurgery of recurrent glioblastomas in patients with radical resection of primary tumor [Text] = Виживаність після радіохірургічного лікування рецидивних гліобластом у  хворих із радикальною резекцією первинної пухлини / A. Griazov [та ін.] // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2022. - № 1. - P57-73. - Bibliogr. at the end of the art. MeSH-главная: РАДИОХИРУРГИЯ -- RADIOSURGERY (использование, методы) ГЛИОБЛАСТОМА -- GLIOBLASTOMA (диагностика, радиотерапия, ультраструктура) ГЛИОМА -- GLIOMA (диагностика, радиотерапия, ультраструктура) РЕЦИДИВ -- RECURRENCE ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS Аннотация: Glioblastoma (GBM) is an aggressive tumor with high rate of recurrence and estimated survival of 15-18 months after diagnosis. Factors associated with longer survival of GBM patients are age 50 years, high performance status and radical resection of the primary tumor. The optimal treatment for recurrence/ progression of GBM has not yet been determined and remains a challenging issue. Stereotactic radiosurgery (SRS) is considered today as a therapeutic option for effective treatment of recurrent malignant gliomas. The aim of this retrospective study was to analyze the survival after SRS of the recurrent GBM in a cohort of 59 patients, which had a radical resection of the primary tumor. The cohort consisted of 59 patients (28 / 47.5% of women and 31 / 52.5% of men); the average age was 51 years (interval 24 - 81). SRS was performed by means of linear accelerator "Trilogy" (USA) (6 MeV) from 2014 to 2020 at the State Institution "Romodanov Neurosurgery Institute". In all cases, the diagnosis of grade 4 GBM according to the WHO classification was confirmed after neurosurgical procedures of the primary tumor. All 59 patients underwent the maximal safe removal of the primary tumor: in the vast majority of cases (54 / 91.5%) - in the perifocal area; in 5 / 8.5% of cases - subtotal. In all 59 cases, patients received adjuvant radiation therapy (total dose 60 Gy in 30 fractions); in 33 / 55.9% of cases radiotherapy was combined with concomitant alkylating chemotherapy (CHT) (Temozolomide 75 mg / m2). In 31 / 52.5% of patients, maintenance alkylating CHT was continued (Temozolomide 150-200 mg / m2). In most cases (51 / 86.4%) recurrent GBM (RGBM) was diagnosed by clinical and radiological signs; in 8 / 13.6% of patients - after repeated surgery. Overall survival (OS), recurrence/progression free survival (RFS) and survival after recurrence (SAR) represented the end-points of the study. The effect of the following quantitative and categorical factors (covariates) on the survival was studied: sex, age, performance status, combination of adjuvant RT with alkylating chemotherapy, neurosurgical procedures of RGBM, type of GBM recurrence, total dose of irradiation (BED11) and SRS dose (BED11), number of SRS fractions, volume of target in SRS, duration of RFS. The effect of RFS was studied in three independent groups: group I – RFS 10 months; group II – RFS from 10 to 20 months; group III – RFS 20 months. The survival was analyzed by Kaplan-Meier (KM) method. Log-rank test was used for analysis of the survival according to the binary predictors. The effect of several categorical factors on survival was analyzed by Pearson Chi-square test. The effect of the quantitative covariates on survival was studied by regression analysis in Cox proportional risk model. Hazard ratio was calculated with 95 % confidential intervals (CI). The analysis revealed the following. Median OS following SRS RGBM was 26.3 months (95 % CІ 17 – 45.5), median RFS was 12.9 months (95 % CІ 8.4 – 25.6), median SAR – 9.8 months (95 % CІ 6.7 – 24.4). Two-year OS in our study was 56 %. 6-month survival after SRS –77 %; one-year survival after SRS – 39 %, and two-year survival after SRS – 28 %. The significant impact of performance status (p = 0.00159), duration of recurrence-free period (p = 0.02711) and surgical resection of RGBM (р = 0.009391) on the OS was demonstrated. The best OS was shown for the patients with Karnofsky score 90, recurrence occurring after more than 20 months and previous surgical resection of RGBM. The effects of other factors on OS were not demonstrated. Such factors as age, sex, performance status, adjuvant RT with сoncomitant alkylating CHT, surgical resection of RGBM, type of recurrence, number of SRS fractions, BED11 in SRS RGBM, BED11 for overall courses of irradiation, SRS target volume demonstrated no effect on SAR. SRS is non-invasive method for RGBM treatment that allows for improving the survival without significant radiation toxicity. Primary biological properties of the tumor seem to be of priority in determining the survival of RGBM patients. Although irradiation of GBM is advantageous regarding the improvement of the survival, one could also speculate that re-irradiation of the recurrent malignant glioma triggers some changes in its biology neutralizing the potential effect of the survival factors that had predictive value before re-irradiation Гліобластома (ГБ) – це агресивна пухлина, що характеризується високим рівнем рецидивування та призводить до смерті більшості хворих через 15–18 місяців після встановлення діагнозу. Факторами, що асоціюються з більш тривалою виживаністю хворих на ГБ, є вік до 50 років, кращий функціональний статус та радикальна резекція первинної пухлини. Оптимальне лікування при рецидиві або прогресуванні ГБ до цього часу не визначено та залишається складною проблемою. Стереотаксична радіохірургія (СРХ) є методом прецизійного високотехнологічного опромінення, що розглядається сьогодні як терапевтична опція ефективного впливу на рецидивні злоякісні гліоми. Метою даного ретроспективного дослідження був аналіз виживаності після СРХ рецидивної ГБ в когорті 59 хворих, яким було проведено радикальну резекцію первинної пухлини. Досліджувана когорта складалась з 59 хворих (28 / 47,5% жінок та 31 / 52,5% чоловіків); середній вік в загальній групі склав 51 рік (інтервал 24 – 81). СРХ проводилось на лінійному прискорювачі «Trilogy» (США) (6 MeV) в період з 2014 р. по 2020 р. в Державній установі «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України». В усіх випадках діагноз ГБ 4 ступеню за класифікацією ВООЗ був підтверджений патоморфологічно після резекції первинної пухлини. Всім 59 хворим було проведено максимальне безпечне видалення первинної пухлини в радикальному об’ємі: в переважній кількості спостережень (54 / 91,5%) – по перифокальній зоні; в 5 / 8,5% випадках – субтотально. В усіх 59 випадках хворим було проведено ад’ювантне променеве лікування після видалення первинної пухлини (сумарна вогнищева доза (СВД) 60 Гр, 30 фракцій), яке в 33 випадках було поєднане з алкілюючою ХТ (темозоломід 75 мг/м2). У 31 / 52,5 % хворого після завершення конкомітантної ХТ продовжилось ХТ лікування (темозоломід 150-200 мг/ м2). У більшості спостережень (51 / 86,4 %) РГБ було діагностовано за сукупністю клініко-радіологічних ознак; у 8 / 13,6 % хворих – патоморфологічно, після повторного хірургічного втручання. Кінцевими точками дослідження були загальна виживаність (ЗВ), безрецидивна (безпрогресивна) виживаність (БРВ) та виживаність після настання рецидиву (ВПР). Вивчався вплив на виживаність наступних кількісних та категоріальних факторів: стать, вік, функціональний статус, поєднання ад’ювантної ПТ з алкілюючою ХТ, хірургічне видалення РГБ, тип рецидивування ГБ, дозове навантаження за всі курси опромінення сумарно (за біологічно-ефективною дозою (BED11)) та при СРХ, кількість фракцій СРХ, об’єм мішені СРХ, термін безрецидивного періоду/виживаності (БРВ). Вплив на виживаність такого фактору як БРВ досліджувався шляхом розподілення когорти на три незалежні групи в залежності від тривалості безрецидивного періоду: група I – БРВ 10 місяців; група II – БРВ від 10 до 20 місяців; група III – БРВ 20 місяців. Виживаність хворих була проаналізована методом Каплана-Майера (КМ). Логарифмічний ранговий тест (для порівняння КМ кривих виживаності для різних досліджуваних груп) використовували для дослідження виживаності за бінарними предикторами. Порівняння впливу декількох категоріальних факторів на виживаність здійснювалось за допомогою χ2-тесту (Pearson Chi-square test). Для дослідження впливу на виживаність кількісних коваріат використовували регресійний аналіз за моделлю пропорційних ризиків Кокса. Співвідношення ризиків (hazard ratio, HR) розраховано з 95% довірчими інтервалами (ДІ). В результаті проведеного аналізу було виявлено наступне. Медіана ЗВ після СРХ РГБ склала 26,3 місяців (95% ДІ 17 – 45,5), медіана БРВ – 12,9 місяців (95% ДІ 8,4 – 25,6) , медіана ВПР – 9,8 місяців (95% ДІ 6,7 – 24,4). Дворічна ЗВ була досягнута більшою половиною (56%) хворих. Після СРХ 6-місячна виживаність склала 77%. Один рік після СРХ РГБ прожили 39% хворих, два роки після СРХ – 28% хворих. Такі фактори як функціональний статус за індексом Карновського (ІК) при СРХ РГБ (p = 0,00159), тривалість безрецидивного періоду (p = 0,02711) та проведення хірургічного видалення РГБ (р = 0,009391) продемонстрували статистично значущий вплив на ЗВ. Найкращу ЗВ у вибірці мали хворі із 90 балами за ІК; за умови настання рецидиву ГБ після 20 місяців і при виконанні резекції РГБ. Інші досліджені фактори не показали значущого впливу на ЗВ. Не було зафіксовано статистично значущого впливу на ВПР жодного із наступних досліджуваних факторів: стать, вік, функціональний статус за ІК, проведення ад’ювантної ПТ з алкілюючою ХТ, хірургічне видалення РГБ, тип рецидивування ГБ, дозове навантаження за всі курси опромінення сумарно (BED11) та при СРХ (BED11; ПД; СВД), кількість фракцій СРХ, об’єм мішені СРХ, БРВ. Хоча й хворі з РГБ відносяться до однієї з найменш обнадійливих щодо прогнозу категорій в нейроонкології, отримані нами дані підтверджують доцільність застосування СРХ з метою подовження виживаності таких пацієнтів та свідчать про відсутність асоційованої тяжкої променевої токсичності. Первинні біологічні властивості пухлини ймовірно відіграють пріоритетну роль щодо впливу на виживаність хворих із РГБ. Опромінення РГБ призводить до збільшення ВПР. Проте не можна виключити, що зміни, які відбуваються у біології рецидивної злоякісної гліоми після повторного опромінення, можуть нівелювати потенційний вплив на виживаність тих факторів, що мали предиктивну цінність до повторного опромінення Доп.точки доступа: Griazov, A. Glavatskyi, O. Zemskova, O. Gryazov, A. Chuvashova, O. Khmelnytskyi, H. Shuba, I. Kruchok, I. Shevelov, M. Stuley, V. Свободных экз. нет