Півторак, К. В. Вплив ангіоліну на метаболічні процеси при експериментальному стеатогепатиті [Текст] = Angioline influence on metabolic processes in experimental steatohepatitis / К. В. Півторак, О. О. Яковлева // Клінічна та експериментальна патологія. - 2019. - Т. Т.18, № 3. - С. 55-62. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-главная: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (метаболизм) ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM (действие лекарственных препаратов) УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM (действие лекарственных препаратов) БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL Аннотация: Мета роботи - оцінити вплив біологічно активної сполуки Ангіолін на стан вуглеводного, ліпідного обміну, адипонектину та ендотеліальної дисфункції при експериментальному неалкогольному стеатогепатиті. Матеріал і методи. Експериментальне дослідження виконано на 110 статевозрілих білих щурах-самцях масою 180-220 грамів. Усіх тварин розподілили на дві групи: контрольну (30 інтактних тварин) та дослідну (80 тварин). Усім тваринам дослідної групи створювали модель неалкогольного стеатогепатиту, для чого протягом 8 тижнів утримували на гіперкалорійній дієті з високим вмістом жирів та високим вмістом холестерину. Після чого частину тварин (10 щурів) виводили з досліду шляхом внутрішньо плеврального введення тіопенталу-натрію (50 мг/кг) та проводили необхідні біохімічні та морфологічні дослідження, частину тварин (30 щурів) ще протягом 4 тижнів продовжували утримувати на високожировій дієті та вводили (20 щурів) біологічно активну сполуку Ангіолін, а 10 щурам лише розчин Рінгера-Локка. Інших тварин дослідної групи (40 щурів) після створення моделі перевели на повноцінну стандартну напівсинтетичну крохмально-казеїнову дієту та протягом 4 тижнів вводили (20 щурів) біологічно активну сполуку Ангіолін, а 20 щурам лише розчин Рінгера-Локка. Результати. У рамках цього дослідження виявлено, що біологічно активна сполука (S)-2,6-діаміногексанової кислоти 3-метил-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетат у дозі 50 мг/кг має високу гепатопротекторну активність, дає можливість зменшити синдром цитолізу, синдром холестазу, підвищує рівень адипонектину та знижує рівень ЕТ-1, що забезпечує корисні властивості у лікуванні неалкогольного стеатогепатиту. Встановлені властивості Ангіоліну дають змогу здійснювати ефективну терапію експериментального ураження печінки - неалкогольної жирової хвороби печінки. Висновок. Комбінована корекція моделі неалкогольного стеатогепатиту (застосування Ангіоліну та перехід на стандартну напівсинтетичну крохмальноказеїнову дієту) показала найбільшу ефективність для нормалізації вуглеводного, ліпідного обміну та функції ендотелію Доп.точки доступа: Яковлева, О. О. Свободных экз. нет |