Сартакова, О. А.
    Сучасні підходи до патогенетичного лікування пацієнтів із шкірними бородавками та гіперкератозами [Текст] = Modern approaches to the pathogenetic treatment of patients with skin warts and hyperkeratosis / О. А. Сартакова // Український медичний часопис. - 2024. - № 2. - С. 105-109. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-главная:
БОРОДАВКИ -- WARTS (вирусология, патофизиология, терапия, этиология)
ПАПИЛЛОМАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- PAPILLOMAVIRUS INFECTIONS (осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (патофизиология, терапия, этиология)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
САЛИЦИЛОВАЯ КИСЛОТА -- SALICYLIC ACID (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Аннотация: На сьогодні можна впевнено стверджувати: принципами (диференційної) діагностики та лікування папілом (бородавок) має оволодіти без перебільшення кожен лікар. Причини слідують як із розумної онконастороги, так і значної поширеності та різноманітності цих уражень. Наприклад, чи багато хто з лікарів сімейної медицини знає про папули навколо голівки статевого члена (pearly papules), які інколи помилково інтерпретуються як кондиломи? А як щодо поширення інфекції через біологічні рідини, чи міститься в них вірус? Нарешті, якими є критерії виліковування бородавок? Відповіді на ці та інші запитання містяться у вітчизняних та міжнародних рекомендаціях з клінічної практики
Вірусні бородавки (verrucae) — доброякісні проліфера- тивні захворювання шкіри і слизових оболонок, що викликаються вірусами папіломи людини (ВПЛ) і характеризуються появою епідермальних новоутворень. Оскільки бородавки дуже широко розповсюджені, здатні до поширення у однієї й тієї ж особи та передачі іншим людям, можуть погіршувати якість життя та порушувати можливість займатися повсякденною та професійною діяльністю, сімейний лікар має опанувати певний алгоритм медичної допомоги таким пацієнтам. Відповідні рекомендації, що ґрунтуються на доказах, опубліковано як вітчизняними [1], так і зарубіжними експертами [2-5]. Але перш ніж перейти до клінічних питань, слід приділити трохи уваги збуднику. Він цього вартий, представляючи одне із найуспішніших в еволюційному відношенні сімейств вірусів хребетних. Так, протягом сотень мільйонів років цей представник сімейства папававірусів (Papavaviridae) змінювався паралельно з трансформацією видових ознак — появою пір'я, шерсті, потових залоз і т.д., опанувавши в якості хазяїв земноводних, птахів та ссавців [6]. Відповідно до цього вірус папіломи має сотні варіантів із особливими генетичними та морфологічними характеристиками, що забезпечують переважне інфікування різних біологічних видів та ділянок тіла. Зокрема, ВПЛ поширений скрізь, і безліч його типів як високого, так і низького ризику живе на шкірі імунокомпетентних людей без ознак симптоматичних уражень, утворюючи частину нормальної мікробної флори шкіри [6]. При цьому серед понад 200 типів ВПЛ трохи менше двох десятків вважаються пов'язаними із високим онкогенним ризиком [7]. Деякі типи ВПЛ мають тенденцію викликати симптоматичні гіперпроліферативні ураження. Відповідні інфекції, як правило, мають тривалий перебіг, і зрештою ВПЛ елімінується імунною системою. Однак у деяких випадках організм не справляється із звільненням від вірусу, і це викликає певні клінічні проблеми
Свободных экз. нет