Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Дзяк Л. А., Цуркаленко Е. С. Заглавие : Актуальные вопросы диагностики и лечения энцефалопатии Хашимото (клинический случай) Параллельн. заглавия :Relevant issues of diagnosing and curing hashimoto’s encephalopathy (clinical case) Место публикации : Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. - 2018. - N 2. - С. 73-79 (Шифр ЖУ17/2018/2) Примечания : Библиогр. в конце ст. MeSH-главная: ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS НЕЙРОСЕКРЕТОРНЫЕ СИСТЕМЫ -- NEUROSECRETORY SYSTEMS ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE ПЕРОКСИДАЗЫ -- PEROXIDASES ТИРЕОГЛОБУЛИН -- THYROGLOBULIN ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И СРЕДСТВА -- THERAPEUTICS Аннотация: У статті описано клінічний випадок захворювання 43-річної жінки, в якої розвинувся синкопальний стан, психоз, депресивний синдром із когнітивними порушеннями та епілептичні напади. Прогресування цих порушень призвело до соціальної дезадаптації та порушення працездатності. Було проведено лікування високими дозами внутрішньовенного метилпреднізолону та внутрішньовенних імуноглобулінів. У результаті лікування неврологічний дефіцит та психопатологічні симптоми значно відновилися. Енцефалопатія Хашимото (ЕХ) є нейроендокринним синдромом, який розглядається як автоімунне запально-дегенеративне ураження головного мозку, пов’язане з високим титром антитіл до тиреопероксидази (ТПО) і тиреоглобуліну (ТГ). Це захворювання також відоме як стероїдно-реактивна енцефалопатія, пов’язана з автоімунним тиреоїдитом (steroid responsive encephalopathy associated with autoimmune thyroiditis (SREAT)). Найбільш поширеними гіпотезами патогенезу ЕХ є автоімунний церебральний васкуліт, автоімунна реакція антитиреоїдних антитіл проти клітин мозку, демієлінізуючий процес із розвитком гострого дисемінованого енцефаломієліту з Т-клітинною лімфоцитарною васкулопатією, що призводить до порушень гематоенцефалічного бар’єру, розвитку загальної мозкової гіпоперфузїї і, як наслідок, транзиторного набряку головного мозку. Клінічна картина ЕХ надзвичайно варіабельна. Діагностика ЕХ залишається важким завданням через поліморфізм клінічних проявів, відсутність єдиної специфічної картини розвитку захворювання, відсутність патогномонічних симптомів, що підкреслює актуальність знань лікарів у галузі клініки, діагностика та лікування цього захворювання. Подальше проведення досліджень є необхідним для виявлення специфічних діагностичних маркерів (біохімічних, імунологічних, серологічних, генетичних) для діагностики ЕХ на ранніх стадіях її розвитку Доп.точки доступа: Цуркаленко, Е. С.