Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Горовий В. І., Барало І. В., Капшук О. М., Мисак А. І. Заглавие : Алгоритм лікування жінок із стресовим нетриманням сечі без пролапсу тазових органів Место публикации : Здоровье мужчины. - 2018. - № 1. - С. 147 (Шифр ЗУ16/2018/1) MeSH-главная: НЕДЕРЖАНИЕ МОЧИ СТРЕССОВОЕ -- URINARY INCONTINENCE, STRESS ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS АЛГОРИТМЫ -- ALGORITHMS Аннотация: За даними літератури, стресове нетримання сечі (СНС) зустрічається у кожної 3-4 жінки після 40 років. За відсутності пролапсу тазових органів хворих на снс лікують урологи, при цьому хірургічне втручання виконують лише 4-10% пацієнткам. Мета дослідження: представити алгоритм лікування жінок із стресовим нетриманням сечі без пролапсу тазових органів, оцінити результати консервативного та хірургічного лікування. Матеріали та методи. За останні 20 років в урологічних відділеннях Вінницької та Тернопільської обласних клінічних лікарень проведено лікування 266 жінок із СНС без пролапсу тазових органів: консервативне лікування із застосуванням електростимуляції сфінктерного апарату сечівника та м’язів тазового дна за допомогою апарата «Інтратон-1» виконано 163 жінкам, хірургічне лікування - 103 жінкам (35 залобкових операцій за MarshaU-Marchetti-Krantz у модифікації Антонова, 2 - за Burch, 25 - за поєднаною методикою Marshall-Marchetti-Krantz та Burch, 11 - пубо-вагінальних фасціальних слінгів та 30 - трансобтураторних слінгів). Результати. Одужання після консервативного лікування було відмічено у 61 (37,4%) жінки, покращення - у 82 (51,3%), без змін - у 20 (12,3%) пацієнток. Жінки, в яких консервативне лікування було неефективним, або вони відмічали незначне покращення, були прооперовані. Після залобкових операцій безпосередні післяопераційні ускладнення (гостра затримка сечі, гіперактивність детру- зора) статистично рідше зустрічалися після операції за методикою Marshall-Marchetti-Krantz та Burch (І група), ніж після Marshall-Marchetti-Krantz у модифікації Антонова (ІІ група). З одужанням виписано 32 (91,4%) пацієнтки ІІ групи та 24 (96%) - І групи. Рецидив СНС через 5-10 років після операцій виник у 36% жінок ІІ групи та у 26,3% пацієнток І групи. Після пубо-вагінальних слінгових операцій (ІІІ група) у ранній післяопераційний період затримку сечі констатували у 2 (18,2%) пацієнток, гіперактивність детрузора - в 1 (9,1%). З одужанням виписано 9 (81,8%) жінок, з покращенням - 1 (9,1%), без змін - 1 (9,1%). У віддалений післяопераційний період (через 1-6 років) рецидив нетримання сечі після слінгових операцій виник у 3 (27,3%) жінок, лігатурна нориця у надлобковій ділянці - в 1 (9,1%), запальний інфільтрат у залонному просторі та остеїт лобкових кісток - в 1 (9,1%) пацієнтки. Під час встановлення трансобтураторного слінгу (IV група) пошкодження сечового міхура було відмічено в 1 (3,3%) пацієнтки, 28 (93,3%) жінок виписано із відділення з повним утриманням сечі, 2 (6,7%) - з покращенням. Заключення. 1. Усі жінки із стресовим нетриманням сечі за відсутності пролапсу тазових органів повинні пройти консервативну терапію для посилення тонусу сфінктерного апарату сечівника та м’язів тазового дна. 2. При безуспішності консервативної терапії жінкам необхідно провести уродинамічне дослідження нижніх сечовивідних шляхів для оцінювання стану сфінктерного апарату сечівника та вибору хірургічного втручання у конкретної хворої. 3. При виявленні недостатності функції сфінктерного апарату сечівника необхідно запропонувати пацієнткам слінгову операцію Доп.точки доступа: Горовий, В. І. Барало, І. В. Капшук, О. М. Мисак, А. І.