Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Марченко О. В., Горобейко М. Б., Юзвенко Т. Ю., Крушинська З. Г., Гирявенко О. Л. Заглавие : Соціальні аспекти ведення пацієнтів із синдромом діабетичної стопи Параллельн. заглавия :Social aspects of management of patients with diabetic foot syndrome Место публикации : Ендокринологія. - 2018. - Т. 23, № 3. - С. 205-209 (Шифр ЕУ5/2018/23/3) Примечания : Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT РЕЦИДИВ -- RECURRENCE БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE УХОД ЗА БОЛЬНЫМ -- PATIENT CARE Аннотация: Сьогодні одним із найбільш соціально значущих в усьому світі ускладнень цукрового діабету (ЦД) є синдром діабетичної стопи (СДС). Майже в кожного шостого пацієнта із ЦД розвивається це вкрай небезпечне ускладнення. Догляд за такими хворими складний і вимагає багатофакторного підходу як з боку фахівців, так і щодо навчання пацієнтів і членів їх сімей. У сучасній літературі відсутні статистичні дані щодо впливу сім’ї та оточення на перебіг СДС. Мета — оцінка впливу соціального статусу хворих із СДС (мешкання з родиною, часткове перебування під наглядом родичів, самотність) на перебіг хвороби. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 198 хворих на ЦД 2-го типу (ЦД2). Вік пацієнтів становив від 39 до 76 років. Хворих розподілили на три групи: ті, які мешкали з родиною; ті, які перебували частково під наглядом родичів; самотні. Протягом 12 місяців вивчали роль сім’ї в їх лікуванні. Проведено подвійний аналіз — залежно від типу мешкання та від того, з родичами або самостійно пацієнти відвідували лікаря. Результати. Через 6 і 12 місяців у пацієнтів, які мешкали з родиною, відзначено помітне зменшення кількості рецидивів СДС. У самотніх у ці терміни зафіксовано вірогідне зростання кількості виразкових дефектів стоп. У групі ≪часткового нагляду≫ зменшення кількості рецидивів СДС набуло статистичної значущості лише через 1 рік. Також відзначено вірогідне зменшення частоти розвитку гнійно-некротичних ускладнень серед пацієнтів, які відвідували лікаря в супроводі рідних. Висновки. Кількість рецидивів СДС можна значно зменшити завдяки родичам, вдається мінімізувати наслідки та ускладнення основного захворювання за рахунок контролю виконання призначень і вчасного звернення до лікаря — щойно по виникненні перших проявів погіршення стануToday, Syndrome of Diabetic foot (SDF) is one of the most socially significant complication of diabetes mellitus over the world. This extremely dangerous complication develops in 15-50% patient with diabetes mellitus. Care for such patients is complex and requires a multifactor approach, both from the side of specialists, and training of patients and their family members. Objective of study. Our goal was to estimate the impact of social status among patients with diabetes complicated by SDF, who are living with family, partially under supervision or single, for their prescription fulfilment, duration of recovery period, relapse of the disease. Materials and methods. There were 198 patients with diabetes mellitus (DM with type 2 diabetes mellitus). The age of patients ranged from 39 to 76 years. The patients were divided into three groups: those who lived with the family, those who were partially under the supervision of relatives and lonely patients. The family role in the treatment of patients with DFS has been studied within 12 months. Results. After 12 months, patients living with their family the number of relapses is much less, those who were partially under the supervision of relatives, and by lonely patients. Consequently, the number of DFS relapses among the patients who lived with the family the number of relapses of DFS is significantly lower than patients who are partially under supervision or living alone. Conclusions. Living with family leads to the best and most influential affects the outcome of the treatment of SDF and reduce the risk of recurrence, because of control by the relatives the using of drugs, examination of lower extremities and for the first symptoms are being asked for help. Even the partial help of relatives reduces the number of complications, but not as effectively as in the group where patients are under constant control of relatives. There are more complications in single patients, and a higher percentage of lower limb amputations at different levels. Доп.точки доступа: Марченко, О. В. Горобейко, М. Б. Юзвенко, Т. Ю. Крушинська, З. Г. Гирявенко, О. Л.