Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Науменко Н. О., Калашніков А. В., Сивак А. М., Григоровська А. В. Заглавие : Випадок успішної діагностики та хірургічного лікування остеобластоми Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2017. - N 4. - С. 54-58 (Шифр ВУ11/2017/4) Примечания : Бібліогр.: с. 58 MeSH-главная: ОСТЕОБЛАСТОМА -- OSTEOBLASTOMA БЕДРЕННОЙ КОСТИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- FEMORAL NEOPLASMS ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT Аннотация: У сучасній класифікації пухлин кісток (WHO Classification of Tumours of Soft Tissue and Bone, 4-те вид., 2013 р.) [11] пухлини поділено на доброякісні і злоякісні та офіційно виділена нова група - проміжні пухлини з локально агресивним ростом [2]. Ці пухлини рідко дають метастази, але через швидке зростання, що спричиняє деструкцію кісткової тканини, і низку інших причин були виділені в окрему групу. Клінічний перебіг доброякісних пухлин кісток, як правило, сприятливий. Доброякісні пухлини складають до 50% випадків у хворих із пухлинами та пухлиноподібними ураженнями скелета. Серед них найчастіше зустрічаються: кісткоутворювальні (остеома, остеоїд-остеома та остеобластома); хрящоутворювальні (остеохондрома, хондрома, хондробластома і хондроміксоїдная фіброма); сполучнотканинні (неосифікована фіброма, ксантофіброма (доброякісна фіброзна гістіоцитома); гігантоклітинна пухлина (остеокластома). Остеобластома - це доброякісна пухлина кісток із гістологічною структурою подібною до остеоїд-остеоми, але яка характеризується більшими розмірами (понад 1 см). Остеобластома спостерігається відносно рідко й у 50% виникає в осіб віком до 20 років. Найчастіше уражаються хребці, потім стегнова та великогомілкова кістки, а саме: їх метафізарні відділи, ребра, дрібні кістки стегон і кістей [1, 3, 5, 6, 8]. Провідним клінічним симптомом є стійкий біль, який менш виражений, ніж при остеоїдній остеомі, але процес перебігає агресивніше, і ці незначні прояви можуть швидко наростати. Окремо виділяють агресивну форму остеобластоми, яка супроводжується більш бурхливою симптоматикою [4, 9]. Якість діагностики пухлин кістково-суглобового апарату залежить від раціонального використання методів: клінічне обстеження хворого, проведення лабораторних досліджень, рентгенографічні дослідження. Рентгенографія дотепер є методом первинного дослідження, що характеризується середньою чутливістю, але високою специфічністю. Тому за методом рентгенографії розпізнається непластична природа ураження, локалізація, тип та характер росту пухлини [2]. Слід зауважити, що розмір остеолітичного вогнища понад 1 см і відсутність вираженого реактивного склерозу свідчать на користь остеобластоми. Додаткові методи діагностики (комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, сцинтиграфія кісток), спрямовані на уточнення діагнозу, ефективні при невеликих новоутвореннях. Остаточно діагноз верифікується гістологічно [1, 5, 7, 10]. Лікування остеобластоми хірургічне і полягає у видаленні пухлини разом зі склерозованими ділянками навколишньої кістки. Отже, остеобластома кісток - це ортопедичне захворювання, яке супроводжується певними складнощами при встановленні діагнозу, тому демонстрація такого випадку з наведенням клініко-рент- генологічної диференційної діагностики, а також результату проведеного оперативного лікування має практичне значення для лікарів ортопедів-травматологів із метою визначення тактики лікування Доп.точки доступа: Науменко, Н. О. Калашніков, А. В. Сивак, А. М. Григоровська, А. В.