Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Bondarenko L. B., Shayakhmetova G. M., Kovalenko V. M. Заглавие : Effects of two antituberculosis agents compositions on DNA fragmentation in Wistar albino male rats Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - Київ, 2018. - № 4/5. - С. 53-57 (Шифр ФУ18/2018/4/5) Примечания : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTITUBERCULAR AGENTS ДНК ФРАГМЕНТАЦИЯ -- DNA FRAGMENTATION Аннотация: Фармакотерапія туберкульозу різними комбінаціями антибіотиків завжди пов’язана з можливістю розвитку серйозних небажаних наслідків. Більше того, навіть знаючи про довготривалі наслідки використання кожного лікарського засобу, ми не можемо з упевненістю передбачити їхні наслідки в поєднанні з іншими протитуберкульозними агентами. З іншого боку, тяжкість цієї патології та тривалість лікування вимагають максимально можливої оптимізації вибору використовуваних засобів. Мета дослідження – порівняльна первинна оцінка можливих довготермінових наслідків щодо чоловічої репродуктивної функції двох комбінацій протитуберкульозних лікарських засобів. З цією метою оцінено рівні фрагментації ДНК у сім’яниках та епідидимісах щурів як маркери апоптозу. Тварин поділяли на 3 групи (по 8 щурів у кожній): група 1 – контроль – введення 1 % крохмалю; група 2 – одночасне застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та етамбутолу протягом 60 днів (комбінація 1); група 3 – одночасне застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та стрептоміцину протягом 60 днів (комбінація 2). У наших експериментах, очевидно, у сім’яниках та епідидимісах токсичні ефекти комбінацій протитуберкульозних засобів реалізовувалися незалежно від наявності стрептоміцину або етамбутолу, хоча були виявлені певні особливості їхніх наслідків. Комбінація з етамбутолом сильніше стимулювала процеси фрагментації ДНК в епідидимісах, тоді як застосування комбінації з стрептоміцином – у сім’яниках. Деякі відмінності в рівнях фрагментації ДНК між епідидимісами та сім’яниками можуть бути пов’язаними з різними наборами нуклеаз у даних тканинах. Порівняно високий рівень фрагментації ДНК у сім’яниках самців, що пройшли лікування протитуберкульозними засобами, є свідченням інтенсифікації в них апоптотичної загибелі статевих клітин. Доп.точки доступа: Shayakhmetova, G. M. Kovalenko, V. M.