Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Макаров В. Б., Липовский В. И., Левадный Е. В., Бойко И. В., Лазаренко Г. О. Заглавие : Экспериментальное исследование жесткости фиксации трехфрагментарного перелома проксимального отдела плечевой кости Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 4. - С. 115-121 (Шифр ОУ4/2018/4) Примечания : Библиогр. в конце ст. MeSH-главная: ПЛЕЧА ПРОКСИМАЛЬНОГО ОТДЕЛА ПЕРЕЛОМЫ -- SHOULDER FRACTURES ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA МОДЕЛИ АНАТОМИЧЕСКИЕ -- MODELS, ANATOMIC Аннотация: Вибір методу фіксації переломів проксимального відділу плечової кістки (ПВПК) залишається актуальною проблемною. Три- та чотирифрагментарні переломи ПВПК (тип В і С за AO/ ОТА) виявляють у 20 % пацієнтів, лікування яких є складною проблемою, особливо у хворих старших за 60 років. Мета: порівняльне вивчення жорсткості фіксації фрагментів ПВПК за допомогою різних металоконструкцій, у тому числі з трансплантатом. Методи: у біомеханічному експериментальному дослідженні вивчено 4 варіанти з’єднання відламків ПВПК на фізичних штучних моделях. Конструкція І — інтрамедулярний блокований ос­теосинтез за допомогою титанового реконструктивного канюльованого стрижня діаметром 7 мм і блокованих гвинтів 3,5 мм; ІІ — чотирьох 5,0 мм канюльованих гвинтів зі спонгіозним різьбленням; ІІІ — накістковою пластиною з кутовою стабільністю і 3,5 мм блокованими корковими та спонгіозними гвинтами з армуванням фрагмента головки 2 структурними трансплантатами з полімолочної кислоти (PLA); IV — те саме, що ІІІ, але без трансплантатів. Проведено тести трьох видів навантаження залежно від кута нахилу кістки у фронтальній площині — 0°, 10° і 20°. Результати: найменше навантаження витримувала система «кістка – фіксатор» у конструкції І, найбільше — ІІ, різниця між показниками жорсткості яких становила 4 рази. Жорсткість конструкції IV була меншою в 2 рази порівняно з І конструкцією і на 10 % — порівняно з ІІІ. Значення жорсткості розглянутих систем зі збільшенням кута нахилу осі кістки у фронтальній площині зменшується. Максимальну носійну здатність і величину енергії деформування виявлено для конструкції ІІІ, а найменшу — І. Висновки: найкращим методом фіксації трифрагментарного перелому ПВПК є металоостеосинтез пластиною з кутовою стабільністю з додатковим армуванням фрагмента головки алотрансплантатами з PLA Доп.точки доступа: Макаров, В. Б. Липовский, В. И. Левадный, Е. В. Бойко, И. В. Лазаренко, Г. О.