Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Сенюк І.В., Брюханова Т.О., Аль Сахлані Башар Джабар Заглавие : Етіопатогенез хронічного запору та основні шляхи фармакологічної корекції Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - Київ, 2019. - № 1. - С. 11-18 (Шифр ФУ18/2019/1) Примечания : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: ЗАПОРЫ -- CONSTIPATION Аннотация: Огляд літератури узагальнює сучасні дані щодо етіології, патогенезу, епідеміології та диференціальної діагностики хронічного функціонального запору. Висока медико-соціальна значущість даного захворювання зумовлена не лише значною поширеністю в популяції, але й асоціацією з низкою патологічних процесів, зокрема, гепатобіліарної системи та ліпідного обміну. Одним з тригерних факторів взаємозв’язку запорів і уражень печінки є формування виразного дисбактеріозу, який супроводжується хронічним прозапальним станом внаслідок продукції ендотоксинів, активацією Toll-подібних рецепторів, пригніченням антиоксидантної системи та порушеннями метаболізму ліпідів, результатом чого є розвиток стеатогепатиту. Сучасні підходи до корекції хронічного запору включають модифікацію дієти та фізичної активності, застосування проносних засобів. Натепер відсутні дані клінічних досліджень, що підтверджують ефективність немедикаментозних методів за хронічного запору. Систематичні огляди рандомізованих клінічних досліджень свідчать про те, що баластні та осмотичні проносні засоби (крім магнію сульфату) виявляють достовірно більш високу ефективність порівняно з плацебо та мають досить сприятливий профіль безпеки. Прукалоприд і секреторні проносні засоби з позицій доказової медицини мають високу ефективність, але даних щодо їхньої переносимості накопичено сьогодні недостатньо. Похідні антраглікозидів можуть рекомендуватися тільки для епізодичного застосування внаслідок розвитку звикання та низки небажаних побічних реакцій. Засоби, що викликають розм’якшення калових мас, можуть провокувати розвиток гіповітамінозів жиророзчинних вітамінів і знижувати якість життя хворих, що обмежує їхнє застосування. Важливо відмітити, що незважаючи на широкий арсенал проносних засобів тільки третина пацієнтів задоволена результатом з точки зору ефективності та безпечності. Зазначене свідчить про перспективність подальшого дослідження лікарських засобів для терапії хронічного функціонального запору. Доп.точки доступа: Брюханова, Т.О. Аль, Сахлані Башар Джабар