Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Ткачишин О. В. Заглавие : Зміна показників добового моніторування артеріального тиску під впливом лікування у пацієнтів із гіпертонічною хворобою, ускладненою геморагічним інтультом, після раннього відновного періоду Место публикации : Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 40-51 (Шифр СУ25/2019/2) Примечания : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ МОНИТОРИНГ АМБУЛАТОРНЫЙ -- BLOOD PRESSURE MONITORING, AMBULATORY ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION ИНСУЛЬТ -- STROKE Аннотация: Мета роботи — порівняти показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на гіпертонічну хворобу через ≥ 6 міс після геморагічного інсульту до та після лікування комбінацією амлодипіну, валсартану, гідрохлортіазиду (за потреби) і магнію оксиду моногідрату. Матеріали і методи. До основної групи залучили 33 хворих, до групи порівняння — 13. У першій групі офісний артеріальний тиск (АТ) — 140/90 мм рт. ст. і більше, у другій — менше. Групи були порівнянні за основними показниками. Особам основної групи проведено ДМАТ двічі (до та після лікування), а пацієнтам групи порівняння — одноразово. Результати та обговорення. В основній групі до лікування та після середній систолічний АТ (САТ) становив відповідно вдень (110,1 ± 16,0) та (102,3 ± 12,6) мм рт. ст., вночі — (102,6 ± 17,3) і (83,9 ± 8,1) мм рт. ст., за добу — (109,7 ± 15,7) та (96,3 ± 11,9) мм рт. ст. (p 0,05). Максимальний САТ удень в основній групі був більшим до лікування ((169,3 ± 18,4) мм рт. ст., p 0,05). Величина середньоквадратичного відхилення для САТ і пульсового АТ зменшилася після лікування (p 0,05). Значення середньої реальної варіабельності САТ в основній групі до лікування становило (11,27 ± 2,73) мм рт. ст., після — (9,74 ± 1,84) мм рт. ст. (p 0,05). Показник Diurnal index САТ в основній групі до лікування — (4,95 ± 9,67) %, після лікування — (11,44 ± 5,43) %. Висновки. Лікування хворих на гіпертонічну хворобу, котрі перенесли геморагічний інсульт ≥ 6 міс тому і в яких офісний АТ становив ≥ 140/90 мм рт. ст., комбінацією амлодипіну (5 — 10 мг/добу), валсартану (80 — 160 мг/добу), гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг (за потреби) на основі хронотерапевтичного підходу та магнію оксиду моногідрату в дозі 456 мг/добу впродовж 1 міс дає змогу досягти контролю АТ за даними ДМАТ у 73 % хворих та статистично значущо зменшити короткотермінову варіабельність АТ, зокрема середньоквадратичне відхилення в усіх часових інтервалах і середню реальну варіабельність для САТThe aim — to compare the indices of diurnal blood pressure monitoring (DBPM) in patients with essential hypertension (EH) іn ≥ 6 months after hemorrhagic stroke (HS) before and after treatment with combination of amlodipine, valsartan, hydroclorothiazide (if necessary) and magnesium oxide monohydrate. Materials and methods. The main group included 33 patients, the comparison group comprised 13 persons. In the first group the office blood pressure (BP) was і 140/90 mm Hg, in the second one it was lower. The groups were matched by main indicators. DBPM was performed twice (before and after treatment) for the main group of patients, and once for the comparison group patients. Results and discussion. In the main group, before and after treatment the mean systolic blood pressure (SBP) was 110.1 ± 16.0 mm Hg and 102.3 ± 12.6 mm Hg, respectively, at daytime, 102.6 ± 17.3 and 83.9 ± 8.1 mm Hg at night, 109.7 ± 15.7 and 96.3 ± 11.9 mm Hg (p 0.05) per day. The maximum SBP at daytime in the main group was higher before the treatment (169.3 ± 18.4 mm Hg, p 0.05). The value of the standard deviation of SBP and pulse BP decreased after treatment (p 0.05). The value of the mean real variability of SBP in the main group was 11.27 ± 2.73 mm Hg before treatment and 9.74 ± 1.84 mm Hg (p 0.05) after it. Diurnal index of SBD in the main group was 4.95 ± 9.67 % before treatment and 11.44 ± 5.43 % after it. Conclusions. The treatment of patients with EH, who had suffered HS ≥ 6 months before and had office BP ≥ 140/90  mm Hg, with combination of amlodipine (daily dose 5 — 10 mg), valsartan (daily dose 80 — 160 mg), hydroclorothiazide (12.5 mg if necessary) on the basis of chronotherapy approach and magnesium oxide monohydrate (456 mg daily during 1 month period) permits achieving the control of BP according to DBPM data in 73 % of patients. This treatment also permits statistically significant decreasing of short‑term BP variability, in particular, the standard deviation in all time intervals and the average real variability of SBD